Життя без прикрасЖорині хлопці вели їх від самого ґанку, тримаючись на відстані двох машин, і доповідали мені кожні п’ять хвилин. Волков сів у свій чорний седан із тонуванням, той самий, який я бачив біля відділу вночі, а Ігор із Максимом поїхали на службовому патрульному автомобілі, який за всіма правилами мав залишатися в гаражі відділу, але правила для цих хлопців давно перестали існувати. Насамперед Волков заїхав додому.
Він жив у новобудові на лівому березі в однокімнатній квартирі, яка за його зарплатою лейтенанта тягнула максимум на студію в старій малометражці. Але Волков дозволяв собі житло кращого рівня, бо гроші в нього водилися з джерел, які не вказують у податковій декларації. Жорині хлопці зафіксували, як він піднявся до квартири, пробув там хвилин двадцять і вийшов уже в цивільному одязі, у дорогих кросівках і зі шкіряною сумкою через плече.
Він виглядав бадьорим, задоволеним і абсолютно впевненим у тому, що сьогоднішній день буде таким самим прекрасним, як учорашня ніч. Він не знав, що вчорашня ніч була останньою ніччю його колишнього життя. О дев’ятій ранку я отримав перший тривожний сигнал.
Волков спробував зателефонувати Денису. Раз, удруге, втретє. Телефон Дениса був мертвий, бо Тимур знищив його, а сам Денис перебував у місці, де мобільний зв’язок був таким самим марним, як благання про пощаду.
Волков написав у загальний чат, який вони вели в месенджері, і Тимур, маючи доступ до даних, перехопив повідомлення: «Ден, ти де, скинь учорашні файли, клієнт чекає». Слово «клієнт» різонуло мені очі. Отже, відео призначалося не лише для особистого користування й шантажу.
Отже, у них був покупець, людина, яка платила за ці записи. І цим клієнтом, як я вже підозрював, був заступник прокурора Пешков. Я велів Жорі посилити спостереження за Волковим і одночасно почати роботу по Пешкову.
Пешков був фігурою іншого калібру. П’ятдесят три роки, двадцять п’ять років у прокуратурі, зв’язки в апеляційному суді й у столиці, репутація жорсткого, але справедливого прокурора, за якою ховалася гниль, настільки глибока, що від неї нудило навіть мене, людину, яка бачила в житті всяке. Пешков був обережний.
Він ніколи не з’являвся у відділі особисто, ніколи не контактував із Волковим телефоном, а всі переговори вів через посередника, яким виявився той самий начальник відділу, стомлений чоловік за п’ятдесят, якого я бачив уночі за склом чергової частини. Начальник відділу, майор Сичов, був сполучною ланкою. Він заплющував очі на безпрєдєл Волкова та його команди, а натомість отримував від Пешкова покровительство й регулярні конверти.
О десятій ранку Волков занепокоївся по-справжньому. Денис не відповідав ні на дзвінки, ні на повідомлення, його геолокація не визначалася, і Волков при всій своїй тупості почав відчувати, що щось не так. Він приїхав до будинку Дениса, піднявся до квартири, подзвонив у двері, але ніхто не відчинив.
Вийшов у двір і побачив машину Дениса, яка стояла на місці з незамкненими дверцятами. Ось тут я побачив через жориних спостерігачів, як Волков уперше змінився на обличчі. Це була ще не паніка, але вже тривога, перша тріщина в його броні самовпевненості.
Волков зателефонував Ігорю й Максиму та наказав їм приїхати до будинку Дениса. Вони зібралися втрьох у дворі й почали обговорювати ситуацію. Жорина людина, яка сиділа в припаркованій неподалік машині зі спрямованим мікрофоном, записала їхню розмову.
Волков говорив, що Денис, можливо, загуляв із якоюсь дівкою й вимкнув телефон. Ігор припустив, що він міг поїхати до батьків в інший регіон. Максим, який виявився найобережнішим із трьох, сказав фразу, яка змусила мене поважати його за проблиск інтелекту.
А може, той мужик, який приходив по доньку, виявився не таким простим? Волков відмахнувся й сказав, що мужик був звичайним терпилою, який ледь не обмочився від страху. Максим похитав головою, але сперечатися не став.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.