Вони не знали, що ця сила — це я. Вони думали, що спрацювала система. А ті четверо співробітників відділу, які знали про те, що відбувається, і мовчали, написали рапорти про звільнення й зникли з міста так швидко, ніби за ними гнався сам диявол.
У певному сенсі так воно і було. Аліна в цих публікаціях не згадувалася ніде. Її ім’я, її обличчя, сам факт її затримання були вичищені з усіх документів, протоколів і баз даних так ретельно, ніби цієї ночі ніколи не було.
Тимур попрацював над цифровим слідом, Жора попрацював над паперовим, а я попрацював над людьми, які могли пам’ятати. Черговий, який бачив Аліну тієї ночі, отримав пропозицію, від якої не міг відмовитися. Рання пенсія й переїзд в інший регіон за мій рахунок.
Він погодився тієї ж секунди, бо був достатньо розумний, щоб розуміти, що пропозиція від Ферзя — це не та пропозиція, над якою варто довго думати. Денис дав свідчення на третій день після затримання. Його не катували й не били.
У цьому не було потреби. Йому просто пояснили, що в нього є два шляхи. Розповісти все слідчому й отримати строк, який рано чи пізно закінчиться, або мовчати й ніколи не вийти з того підвалу, у якому він перебував.
Денис вибрав перший варіант із такою швидкістю, що слідчий не встигав записувати. Він здав Волкова, Ігоря, Максима, Сичова і навіть спробував здати Пешкова. Але слідчий, який працював під контролем полковника управління внутрішньої безпеки, акуратно відвів розмову вбік від заступника прокурора.
Пешков був мені потрібен на волі, поки не виконає свою частину домовленості. Ігор зламався на слідстві й визнав провину. Максим, той самий обережний Максим, уклав досудову угоду про співпрацю і став головним свідком обвинувачення.
Він розповів усе. Як вони вибирали жертв, як підкидали наркотики, як знімали відео, як шантажували. Його свідчення були настільки детальними й настільки чудовиськими, що суддя, літня жінка з 30-річним стажем, двічі оголошувала перерву, бо не могла слухати.
Волков до останнього сподівався на Пешкова. Він вірив, що заступник прокурора дотримає слова й забезпечить йому м’який вирок і безпечну зону. Він написав чистосердечне зізнання, як йому було сказано.
Він співпрацював зі слідством, як йому було сказано. Він поводився в суді тихо й покірно, як йому було сказано. Він робив усе правильно, якби його партнером по угоді була чесна людина.
Але його партнером по угоді був Пешков. А Пешков, своєю чергою, був моєю маріонеткою. І кожна його обіцянка Волкову була брехнею, яку я вклав йому в рот…
