«Місцеві дівчата виросли в дуже суворих родинах. До заміжжя вони майже не спілкуються з чоловіками, не виходять самі, не ухвалюють самостійних рішень. Родина контролює кожен їхній крок.
Це створює дві крайнощі. Або вони залишаються інфантильними й несамостійними — не можуть навіть до магазину сходити без дозволу брата чи батька. Або після весілля різко “зриваються з ланцюга” й починають вимагати повної свободи, якої були позбавлені раніше.
Моя дружина Катерина виросла у Східній Європі, де дівчата стають самостійними з 18 років. Вона не інфантильна, але й не бунтує. Вона просто доросла, адекватна людина. Ми обговорюємо рішення разом, як рівні партнери».
«Освіта є, а працювати не хочуть»
Тарік, 31 рік, фінансист із Дубая, одружений з Дар’єю з великого континентального міста:
«В ОАЕ 77% випускників університетів — жінки. Дівчата здобувають чудову освіту, часто за кордоном. Але після весілля багато хто взагалі не працює. Диплом висить на стіні виключно для краси.
Вони пояснюють це так: “Навіщо працювати? Чоловік має забезпечувати”. Але при цьому вимагають розкішного життя, яке далеко не всі чоловіки можуть собі дозволити.
Даша працює дистанційно дизайнеркою, заробляє 1–3 тисячі доларів на місяць. Це її гроші, вона витрачає їх так, як хоче. Але вона не сидить удома без діла. У неї є самореалізація, інтереси, постійний розвиток. Це робить її набагато цікавішою як особистість».
За статистикою, лише 42% освічених жінок у країнах Перської затоки працюють після заміжжя. У країнах Східної Європи цей показник становить близько 75%.
«Родина втручається в усе»
Осман, 38 років, архітектор з Ер-Ріяда:
