Через усе те, що вчора вдень сталося з тещею, він відчував просто колосальну й невідплатну провину перед молодою дружиною. Від того злощасного моменту минув рівно один тиждень, але ні Дмитро, ні Олена так і не змогли викинути з голови той день. Розсіяний Дмитро тепер зовсім не міг нормально зосередитися на своїй поточній офісній роботі.
Олена ж, перебуваючи у своїй порожній квартирі, з кожним новим днем відчувала лише стрімко зростаючу й задушливу самотність. Сильне жіноче бажання, що так раптово прокинулося після довгих шести років глибокого сну, тепер наполегливо вимагало свого логічного продовження. Доросла жінка шалено хотіла знову відчути ті неймовірно сильні й яскраві почуття, які зовсім недавно подарував їй молодий Дмитро.
Зрештою, не витримавши внутрішньої муки, Олена надіслала Дмитрові коротке текстове повідомлення на телефон. «Дімо, якщо в тебе сьогодні є вільний час після роботи, будь ласка, обов’язково зайди до мене. Нам треба терміново обговорити дещо важливе щодо Насті», — йшлося в тексті.
Отримавши це неоднозначне повідомлення, серце Дмитра в грудях миттєво забилося в шаленому ритмі. Він як дорослий чоловік прекрасно й без зайвих слів розумів, що насправді ховається за цим невинним словом «обговорити». «Мені категорично не можна туди знову їхати, так чинити зовсім неприпустимо», — подумки боровся він сам із собою.
Але врешті-решт, наплювавши на всі моральні принципи, він наче зомбі слухняно попрямував просто до дому Олени. Виникла між ними порочна фізична тяга виявилася просто непереборною для слабкого чоловічого розуму. Приїхавши на потрібний поверх, він ще дуже довго й болісно вагався перед вхідними дверима, але все ж натиснув на кнопку дзвінка.
«Сміливіше заходь усередину, Дімо», — привітно сказала господиня квартири. Сьогодні Олена виглядала зовсім інакше, готуючись до цієї важливої для неї зустрічі значно ретельніше. Жінка нафарбувалася ще старанніше й яскравіше, а також одягла свою найкрасивішу сукню, що підкреслювала фігуру.
«Олено Петрівно, скажіть прямо, про що таке термінове ви хотіли зі мною поговорити?» — з порога запитав гість. «Для початку просто сідай до столу й спокійно випий зі мною гарячого чаю», — ухильно запропонувала вона. Але в цю напружену мить ароматний чай уже абсолютно нікого з них двох не цікавив.
У повітрі кухні відразу повисла доволі незручна й густа тиша, буквально наелектризована сильним взаємним потягом. «Розкажи мені, Дімо, як там узагалі почувається Настя після нашого минулого разу?» — першою порушила мовчанку хитра Олена. «Мені здається, що їй у фізичному плані стало трохи краще», — гранично обережно й тихо відповів чоловік.
«Ну от бачиш, це ж дуже добрі й позитивні новини для всіх нас», — усміхнулася теща. «Отже, моя нестандартна допомога справді пішла вам на користь», — в оксамитовому голосі Олени зараз звучало вельми дивне й глибоке задоволення. «Але, знаєш, для закріплення результату, можливо, нам варто перевірити цю теорію ще раз», — додала вона, знизивши голос.
Від такого прямолінійного й безсоромного натяку серце Дмитра в грудях просто шалено закалатало. «Побійтеся Бога, Олено Петрівно, що ви таке зараз кажете? Ви ж самі прекрасно знаєте…» — почав було він. «Знаю що саме?» — невинно перепитала Олена, впритул підійшла до нього й гаряче зашепотіла просто на вухо.
Переляканий Дмитро спробував різко встати зі стільця, але його ослаблі ноги зрадницьки не слухалися команд мозку. «Зупиніться, Олено Петрівно, так чинити категорично не можна. Ми ж із вами твердо домовилися, що той шалений раз був останнім», — благав він. «Так, ми так казали, але ж ти й сам увесь цей час безупинно думав тільки про це», — парирувала вона, і рука Олени по-господарськи лягла йому на плече.
«Я… послухайте, я справді не хочу цього робити», — жалюгідно й непереконливо белькотів зять. Дмитро з усіх своїх танучих сил намагався відмовитися від спокуси, але п’янкий аромат її дорогих парфумів остаточно запаморочив йому голову. Усі ті солодкі й заборонені спогади тижневої давнини знову яскраво оживали в його затуманеній свідомості…
