Життя без прикрасСама Олена теж, часто залишаючись зовсім сама довгими холодними ночами, постійно згадувала палкі обійми Дмитра й тихо плакала в подушку від безсилля. Але одного теплого вечора, втомлений повертаючись із роботи додому, Дмитро цілком випадково віч-на-віч зіткнувся на вулиці з Оленою. Вона саме неквапливо виходила з дверей місцевого супермаркету з важкими пакетами продуктів у руках, усе така ж гарна й жадана, як і раніше.
Їхні здивовані погляди на секунду перетнулися в натовпі перехожих, але вони, вірні своїй домовленості, так і не сказали одне одному жодного слова вголос.
Колишні коханці просто мовчки постояли кілька довгих митей, із болем і ніжністю дивлячись одне на одного, а потім приречено пішли кожен своєю окремою дорогою. Але саме в цю коротку й пронизливу мить зорового контакту вони без слів чудово зрозуміли абсолютно все.
Вони обоє усвідомили, що їхнє сильне й заборонене кохання за цей час нікуди не зникло й не розчинилося. І та жорстока об’єктивна реальність, у якій цьому щирому коханню просто не судилося здійснитися, теж, на жаль, залишилася незмінною й непохитною. Того вечора розбитий Дмитро слухняно повернувся до своєї квартири вечеряти із законною дружиною Настею, але абсолютно всі його потаємні думки були зайняті тільки Оленою.
А постаріла Олена у своїй порожній і тихій квартирі так само нестерпно й гірко тужила тільки за ним одним.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.