Я одразу відчинила. На порозі стояли троє: лікар і двоє фельдшерів у синій формі з медичними валізками.
— Бригада швидкої допомоги. Хто викликав?
— Я викликала.
Я ступила назад, пропускаючи їх до квартири.
— Проходьте. Вона в дальній кімнаті.
— Давно почала пити? — запитав лікар, прямуючи коридором.
— Точно не знаю. Уранці вона викликала швидку через тиск, потім приймала призначені ліки. Зараз п’є міцний алкоголь. Я боюся, що їй стане зле.
— Добре. Зачекайте тут.
Лікар і фельдшери пройшли коридором. Я залишилася біля вхідних дверей і прислухалася. Двері до спальні розчахнулися.
— Добрий вечір, Лідіє Степанівно. Швидка допомога, — голосно промовив лікар.
Пролунав дзенькіт. Мабуть, від несподіванки Лідія Степанівна впустила чарку.
— Ви хто такі? — верескнула свекруха. — Як ви сюди потрапили?
— Спокійно. Нас викликали через алкоголь після таблеток. Пляшку поки приберіть.
— Яку пляшку? Геть із моєї квартири! Оксано! Оксано, навіщо ти їх викликала?
— Лідіє Степанівно, нам треба виміряти вам тиск і оглянути вас. Ви сьогодні вже приймали ліки?
— Приймала. І що з того? Я чудово почуваюся.
Фельдшерка мовчки виміряла їй тиск.
— Тиск підвищений, — сказав лікар. — Після таблеток міцний алкоголь може спричинити різке погіршення. З ким ви щойно розмовляли?
— З Галею по відеозв’язку. Ви що, самі не бачите?
— Відеодзвінок уже завершено, — спокійно відповів лікар.
Вочевидь, Галина, почувши лікарів, швидко відключилася.
— Вам треба поїхати до лікарні й пройти обстеження.
— Нікуди я не поїду! Я здорова! Не чіпайте мене! Богдане! Богданчику!
Лідія Степанівна спробувала встати й відштовхнула фельдшерку. Почувся звук стільця, що впав.
— Будь ласка, сядьте й не робіть різких рухів. Вас ніхто не збирається кривдити.
— Я не хвора. Я просто невістку хотіла обдурити. Ми з сином хотіли виставу розіграти…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
