Чоловік забрав у дружини зарплатну картку за порадою матері, але ввечері замість вечері їм подали фінансовий звіт

— Мамо, йди, — видушив Павло. — Я не піду.

— Що?! — Свекруха завмерла, встигнувши лише наполовину обмотати хустку навколо шиї.

— Я сказав, іди. Життя мені зламати хочеш? Поради твої, а розхльобувати потім мені.

Ірина мовчки дивилася на них. Жалю не було ні до чоловіка, ні до його матері.

Двері за Надією Степанівною грюкнули так, що стіни здригнулися. Ірина повернулася до Павла.

— Іро… — Він спробував жалібно всміхнутися. Скидався на побитого пса: поліз кусати господаря, а дістав капцем по носі. — Я заради тебе матір вигнав. Давай миритися.

Ірина пішла до спальні, відчинила шафу й зняла з верхньої полиці велику чорну валізу. На коліщатках викотила її в передпокій.

— Тиждень, гадаю, цілком слушний термін, — сказала вона приголомшеному чоловікові.

— Для чого? — тихо спитав він.

— Пожити в мами власним коштом. Подумати, як ти поводишся, подалі від моїх грошей і холодильника. — Вона кивнула на валізу. — Збирай сам. У тебе десять хвилин, ключі залишиш на тумбочці.

Сперечатися було марно. Павло поплентався до спальні й заходився звалювати у валізу жмутами футболки, джинси, зарядні пристрої для телефонів. Усе ще чекав: зараз дружина зайде, обійме ззаду й скаже, що це лише виховний момент.

За спиною було тихо. Вона не прийшла.

За десять хвилин біля дверей стояв похмурий, згорблений Павло. Від ранкового переможця не залишилося нічого. Ключі тихенько дзенькнули об дерев’яну тумбочку.

Не підводячи очей, він буркнув: — Бувай.

— До зв’язку, Павле. І готівку, яку ти вранці взяв із мого гаманця, залиш собі. Будуть тобі добові на відрядження.

Коли за Павлом зачинилися двері, Ірина замкнула їх на засувку. Тиша у квартирі стала бездоганною. Перший морозець проникав крізь прочинену кватирку, а з ним — свобода.

Вона взяла телефон і замовила на завтрашній ранок доставку нового, наднадійного замка. Компромісів і других спроб для маминого синочка в неї не залишилося. Евакуація Павла з її життя відбулася; можливо, його відсутність триватиме вічно.