«Оксан, відчини». Це був Макс. Його голос звучав приглушено, жалібно.
Вона зняла навушники, підійшла до дверей. «Що?»
«Мама пішла».
«І?»
«Вона зібрала деякі речі й пішла. Сказала, що не житиме в домі, де її принижують».
«Чудово. А ти?» За дверима повисла мовчанка.
«Оксан, я не знаю, що робити. Я… Я не можу її покинути. Але й тебе втрачати не хочу».
«Обирай, Максе».
«Не став мене перед вибором».
«Ти сам поставив себе перед ним. Давно. Щоразу, коли обирав її бік, а не мій…» Вона почула, як він тяжко зітхнув.
«Я поговорю з нею. Я все владнаю».
«У тебе час до восьмої вечора».
Вона повернулася на ліжко. Невдовзі Оксана почула, як Максим вийшов із квартири й зачинив за собою вхідні двері.
Вона знала, що він нічого не владнає. Він поїде до неї, буде її втішати. Вони разом вигадуватимуть новий план, як «вправити Оксані мізки».
Але вона більше не потрапить у їхню пастку. Увесь день вона займалася своїми справами. Розібрала шафи, викинула старий мотлох.
Зателефонувала Наталі, розповіла про все.
— Нарешті! — зраділа подруга. — Я вже думала, ти ніколи не наважишся.
— Довели.
— Що тепер робитимеш?
— Чекатиму. До восьмої вечора.
— А якщо він обере її?
— Значить, подам на розлучення.
— Ти готова?
— Готова.
Рівно о восьмій вечора пролунав дзвінок у двері.
Оксана подивилася у вічко. На порозі стояв Макс. Сам.
Його обличчя було рішучим. Вона відчинила. «Я ухвалив рішення», — сказав він, заходячи до квартири.
Вона мовчки чекала. «Ми віддаватимемо тобі борг». Оксана не повірила власним вухам.
«Що?»
«Ми з мамою все обговорили. Ти маєш рацію. Ми надто довго сиділи в тебе на шиї. Це несправедливо. Ми працюватимемо й віддаватимемо тобі по п’ятдесят тисяч на місяць». Він дивився на неї чесними очима.
І в ту мить вона майже повірила йому. Майже. «Де ви візьмете такі гроші?»
«Я… Я знайду постійну роботу. Мама теж щось придумає. Ми впораємося». Він підійшов, спробував обійняти її.
«Пробач нас, Оксан. Ми були неправі». Вона не відсторонилася, але й не відповіла на обійми.
Вона стояла, як кам’яна, і думала. «Це новий трюк? Нова хитрість? Чи він справді все зрозумів?» Вона не знала відповіді. Але вирішила дати йому шанс.
«Це останній шанс, — сказала вона. — Я згодна. Складемо офіційний договір про повернення боргу. З точним графіком платежів».
Максим помітно зрадів. «Усе, як ти скажеш».
Вони сіли за стіл і почали складати договір. Оксана записувала умови, а Макс перелічував пункти, які, за його словами, заздалегідь обговорив із матір’ю…
