Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Чоловік увімкнув камеру у вітальні після дивного повідомлення й зрозумів, що ситуація складніша, ніж здавалося

Частина 4 з 13

Вона мовчала.

— Від чого, Оксано?

— Не зараз.

— Зараз.

Кур’єр тихо кашлянув:

— Мені справді краще піти.

Артем повільно повернув до нього голову.

— Ти нікуди не підеш, поки я не зрозумію, чому моя дружина влаштовує таємниці з чужими мужиками.

— Він свідок, — сказала Оксана раптом так тихо, що Артем спершу не розібрав.

— Що?

Вона підвела на нього очі. У них не було вини. Там був страх. Глибокий, темний, виснажений страх людини, яка надто довго тримала щось у собі й більше не могла.

— Він свідок. Тому я просила тебе не приїжджати. Я боялася, що ти все зіпсуєш.

Артем усміхнувся криво.

— О, уже свідок. Чого? Вашого кохання?

Оксана здригнулася, ніби він ударив її по обличчю.

— Ти справді так про мене думаєш?

Він хотів сказати «так». Хотів, щоб їй стало боляче, як йому. Але з дитячої вийшов Паша, худий восьмирічний хлопчик у піжамі з витягнутими колінами. Він тримав у руках плюшевого ведмедя, якого давно соромився, але іноді ще брав уночі.

— Тату, ти чого кричиш? — спитав він.

І всі троє дорослих замовкли.

Оксана першою опанувала себе. Вона присіла перед сином, поправила йому волосся.

— Синочку, йди в кімнату. Тато втомився, ми поговоримо.

— Це через дядька? — Паша подивився на кур’єра. — Він хороший. Він мені шоколадку не дав, сказав, не можна без мами.

Артем відчув, як клубок підкочується до горла. Син стояв босий на холодній підлозі, сонний, наляканий, і намагався зрозуміти, чому дорослі раптом стали чужими.

— Іди, — сказала Оксана м’якше. — Я зараз прийду.

Паша повільно пішов, озираючись.

Коли двері дитячої зачинилися, Артем сів на край дивана. Ноги раптом стали ватяними.

— Говори.

Оксана не сіла. Вона стояла біля комода, пальцями тереблячи край папки.

— Ти пам’ятаєш, як три місяці тому в мене зникла зарплатна картка?
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Таємниці»

Усі історії рубрики