Життя без прикрасНаступного дня про арешт Марини дізнався Богдан. Його самого поки не затримували: Мельник чекав останнього висновку — експертизи запису з третього боксу. Слідству потрібне було підтвердження, що відео справжнє, без монтажу; інакше адвокат Богдана за один день зруйнував би обвинувачення. Про це очікування Богдан нічого не знав.
Зате йому було відомо, що Павло дав свідчення й Марина теж заговорила. Лісовський уже зажадав через суд дванадцять мільйонів і домігся арешту рахунків фірми. Автосервіси втрачали одного клієнта за іншим, майстри йшли. Справа, яку Богдан п’ятнадцять років називав своєю, кришилася в нього в руках, мов іржаве залізо.
Загнаний у кут, він обрав звичне: вирушив тиснути на Ірину.
На базі «Гончартранс» тривала обідня перерва. Богдан переступив через турнікет раніше, ніж охоронець устиг його затримати, і попрямував через подвір’я до ремонтних боксів. Там Ірина зі Степаном Петровичем приймала новий тягач. Біля побутівки обідали механіки й водії; вони повернули голови до чоловіка, що з’явився на подвір’ї.
— Ірино! Поговорити треба! — крикнув Богдан, ще не дійшовши до неї.
Вона обернулася, але назустріч не пішла. Зняла робочі рукавички, залишила їх на капоті й дочекалася, поки він підійде впритул. Богдан схуд; під запалими очима щоки вкривала нерівна щетина. Те саме пальто, у якому він був на ювілеї, тепер висіло на ньому, як на вішаку.
— Слухай уважно, — швидко, впівголоса почав він. — Ми ще можемо це зупинити. Забираєш заяву, пишеш, що помилилася: після того вечора була в шоковому стані, Наталія зі своїм юристом тебе заплутали. Я відкликаю позов про поділ, розлучення оформлюємо спокійно, без суду. Позики поверну повністю, до останньої копійки, ще й додам. Із Лісовським я домовлюся, він почекає. І маму не посадять. Їй сімдесят, Ірино, сімдесят років. Ти домагаєшся, щоб вона померла в колонії?
Ірина роздивлялася його з тим самим спокоєм, з яким колись оглядала несправний двигун, намагаючись визначити, звідки йде стукіт.
— Отже, ти з’явився до мене на роботу й при людях пропонуєш заплатити, якщо я відмовлюся від свідчень про замах на моє вбивство, — сказала вона так, щоб її чули довкола. — Богданчику, ти розумієш, що зараз скоюєш ще один злочин?
— Та яке вбивство! — голос у нього зірвався. — Тебе ніхто не вбив, ось ти, жива, здорова стоїш. Заснула б у машині, вранці прокинулася б, голова поболіла б…
Богдан обірвав себе, але слова вже почули. На подвір’ї ніхто не рухався. Степан Петрович повільно поклав ключ.
— Заснула б після чаю зі снодійним, який дала твоя мати? — сказала Ірина. — У машині, де розрізали вихлопну трубу і яку твій працівник прогрів, як вам було потрібно? На порожній нічній дорозі? Вранці я б не прокинулася, Богданчику. Ти це знав і на це розраховував. Чужі гроші ти рахувати вмієш. Із людьми в тебе виходить гірше.
Він ступив до неї, піднявши руку. Хотів ухопити за плече чи вдарити — зрозуміти було неможливо. Між ними вже став Степан Петрович, огрядний і неквапливий; поруч зі старшим механіком опинилися ще двоє водіїв.
— Ішов би ти звідси, чоловіче добрий, — тихо сказав Степан Петрович. — Поки ноги самі несуть.
Від адміністративного корпусу швидко йшла Наталія, притискаючи телефон до вуха.
— Максиме Анатолійовичу, він на базі. Так, тут. Пропонує їй гроші, щоб забрала свідчення. Це чули дванадцять людей. Я записую.
Богдан озирнувся на Наталію й телефон у її руці — і кинувся до виїзду. Але ворота саме розсувалися, пропускаючи сіру машину без розпізнавальних знаків. Мельник давно чекав приводу для затримання; Богдан сам дав йому цей привід. Біля воріт його й затримали, на очах у тих самих дванадцяти свідків.
Через дві години слідчий отримав висновок: відео з третього боксу було справжнім, слідів монтажу експертиза не виявила.
Надвечір оперативники приїхали по Оксану Іванівну в Ольховець, у будинок, де недавно святкували її ювілей. Вона сама відчинила їм двері — у домашньому халаті, з бездоганно укладеним волоссям. Побачивши постанову, випросталася, як на трибуні.
— Я його мати. Я сина захищала. На моєму місці будь-яка мати вчинила б так.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
коли прочитала ,оповідання.здивувала мене людська підлість.мати єдиного сина і своїми руками відправитийого в тюрму, це просто не вкладається в голові .але є ще 9 дивує що мати своїми руками відправила сина в тюрму .захланність,ненависть до невістки це за межею людяності.