Троє родичів вишикувалися біля столу, однаково охоплені панікою. Софія плакала. Я ж не відчувала нічого, крім холодної спустошеності.
Поклавши витяг поруч з іншими паперами, я заборонила їм будь-коли знову діяти від мого імені.
— Дай хоча б три дні, — попросив Богдан.
— У тебе їх більше немає.
Я повідомила Артему Романовичу, що наступного дня подам заяву про підробки й вимагатиму заморозити операції фірми. Галина Петрівна безсило опустилася на стілець.
У цю мить телефон Руслана Михайловича завібрував. Вислухавши коротке повідомлення, він повільно подивився на Богдана.
— Ви запізнилися. Десять хвилин тому хтось спустошив рахунки «Оксана-Богдан-Дизайн».
Три операції пройшли одна за одною й разом склали шість мільйонів. Богдан запевняв, що розпоряджень не віддавав. Софія не могла пояснити, хто отримав гроші, і з кожною секундою помітно блідла. Її реакція змусила Руслана Михайловича негайно перевірити банківські реквізити.
Руслан Михайлович одразу продиктував помічникові номери операцій і зажадав надіслати запит до банку-отримувача. Навіть за швидкої реакції повернення не гарантувалося: одержувач міг переказати кошти далі або зняти їх. Кілька хвилин тому родина боялася моєї заяви, а тепер сама залежала від тих процедур, які намагалася зупинити.
Помічник відкрив ноутбук і послідовно звірив банківські реквізити всіх трьох операцій. Помилки не було: рахунок одержувача належав Кирилові Андрійовичу, чоловікові Софії. Вона похитнулася й вчепилася в спинку стільця…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
