Життя без прикрасЧай на столі вистиг недоторканий. Оксана сиділа, дослухаючись до будинку: ліфт зітхав за стіною, хтось зверху пересував стілець, у дворі грюкали автомобільні дверцята. Звичайні звуки раптом стали тривожними, ніби кожен міг виявитися початком нового вторгнення.
Потім погляд упав на спільний планшет, забутий біля пульта. Колись вони синхронізували його з телефоном Богдана: сімейний календар, списки покупок, ліки для Галини Петрівни, платежі. Планшетом давно майже не користувалися. Оксана машинально під’єднала зарядку, щоб прибрати пристрій із розрядженим екраном, і він ожив.
На екрані відкрився месенджер. Вочевидь, Богдан востаннє заходив у свій обліковий запис і не вийшов. Оксана вже потяглася закрити застосунок — їй стало гидко від думки читати чужі повідомлення. Але вгорі висів діалог із матір’ю, а останній рядок був видний без дотику.
«Зробив?»
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.