Життя без прикрасПавло зітхнув і взяв ніж. Відрізав три товстелезні скибки сирокопченої розкоші, з’їв без хліба, всухом’ятку. Запив хлорованою водопровідною водою.
Увечері свекруха прибігла з пряниками й пучком зелені. Колишньої впевненості в ній помітно поменшало, хоча оголошення прозвучало бадьоро:
— Молоде, вечеряти час! Павле, розігрівай борщ. Ірино, неси сметану!
— Вона на балконі, моя, — спокійно відповіла Ірина з кімнати. — Без неї їжте.
— От виразка, — прошипіла Оксана Степанівна.
Вони із сином з’їли по тарілці. Без сметани й чомусь без хліба борщ виявився рідким і сумним, як листопадовий дощ.
До обіду наступного дня ковбаси вже не залишилося. Нормальної вечері Павло позбувся, голод узяв своє, і він зжер усю покупку, навіть хвостика не лишив.
На третій день окремого господарювання виявилося: стипендії в Павла як кіт наплакав, зароблену тисячу з’їдено, у кишені залишилося близько трьохсот дрібними.
З ревізією прийшла Оксана Степанівна. Після порожнього холодильника погляд упав на замкнену шафку, потім на Ірину. Та з апетитом їла гарячі домашні пельмені, щедро присмачені маслом і кропом. Барсик поруч жував виділений йому шматочок доброго фаршу.
— Павле, макарони в тебе є? — нервово запитала мати.
— Немає. Вони он там, — кивнув Павло на шафку. — А грошей у мене немає.
— Тоді аванс попроси на своєму підробітку.
— Це одне замовлення було, більше там роботи немає. Мамо, дай грошей, хоч сосиски з картоплею куплю.
Свекруха різко поправила шарф. Обличчя стало суворим, неприступним.
— Синку, я на пенсії. Ліки, комунальні платежі — звідки тобі давати? Ви сім’я, дорослі люди. Чоловік має сам крутитися.
Вона поглянула на Ірину, яка жувала. Ні безкоштовного сала, ні котлет, ні інших делікатесів їй тут більше не перепаде.
— Знаєш, синку, не одружувався б, якщо навіть себе прогодувати не можеш! — Оксана Степанівна швидко пішла в коридор. — До абсурду довів. Поки не припините ці ігри, я сюди ні ногою.
Двері грюкнули, залишивши Павла перед перспективою голодної смерті.
Обшук кухні дав один результат: на верхній полиці завалявся запилений пакет із залишками дешевої сірої гречки. Колись її купували для виробів на Гелловін. Павло відварив крупу без масла; солі теж не було, вона закінчилася.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.