Життя без прикрасПовернувшись на кухню, Ірина розкрила термосумку просто на підлозі. Жорсткі краї довелося розправити, щоб велика прямокутна сумка була відкрита. Закінчивши з нею, Ірина за три кроки підійшла до холодильника. Оксана Степанівна напружилася: вона готувалася грудьми захищати брауншвейзьку, що лежала окремо нагорі. Але до верхньої полиці Ірина не потягнулася й навіть не глянула на неї. Покупка Павла залишалася там, куди її прибрала свекруха. Ірина взялася за нижні дверцята й розчахнула морозильну камеру — ту, де лежали привезені батьком заморожені продукти.
— Що ти задумала? — пискнула Оксана Степанівна.
У відповідь на дно термосумки впав крижаний пакет із трьома кілограмами добірної свинячої вирізки. Шурхотіла плівка. Слідом Ірина поклала домашні пельмені.
— Ірино, куди ти м’ясо забираєш? — Павло схопився.
— Сядь, — кинула вона, не повертаючи голови.
Лоток фаршу, дві заморожені курки, пакет журавлини з чорною смородиною, брикет домашнього масла — усе переміщалося в сумку. Через дві хвилини морозилка була майже порожня: кубик коктейльного льоду й забутий сухий лимон у дверцятах становили весь залишок.
Ірина засунула шухляди й перейшла до основного відділення.
— Мамина сметана — сюди, — вела далі Ірина. — Сало теж. Сир забираю.
Рухалася вона вправно, послідовно. Чоловік і свекруха стояли заціпенілі. Оксана Степанівна беззвучно відкривала рот і закривала його; Павло кліпав віями, спостерігаючи, як пакується його сите життя.
— Іринко, але ж борщ я готувала! — забекала свекруха, коли Ірина взялася за каструлю.
— М’ясо моє, капуста моя, буряк теж. — Ірина переставила каструлю на підвіконня. — Утім, борщ вам залишу. Пригощайтеся.
Блискавка важкої термосумки закрилася. Підтягнувши її до свого стільця, Ірина випросталася й подивилася просто в бігаючі очі Павла.
— Якщо кожен тепер живе за власні гроші, будьмо послідовні, — вела далі Ірина. — Батьки утримують мене. Ковбаса ваша, усе інше тут — моє. Відсьогодні їмо окремо.
У шухляді столу серед інструментів знайшовся маленький навісний замок. Колись Павло купив його для шафки в спортзалі, але так і не зібрався ним скористатися. Ірина забрала замок і підійшла до кухонної шафки, де зберігалися макарони, гречка, цукор, банки дорогого чаю.
Туди ж поклала решту солодощів. Крізь круглі металеві ручки дверцят вона просунула дужку й замкнула замок. Клацання пролунало надзвичайно гучно.
— Ідіотизм! — Свекруха нарешті заговорила. — Цілий цирк через ковбасу влаштувала. Яка жадібність, господи! Вдавися своїми пельменями!
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.