— Глуши двигун тут. Документи передаси через вікно, а тоді негайно вийдеш із машини. Чого сидиш, не розумієш слів?
Старший лейтенант Сергій Коваль важко вдарив долонею по даху старої темно-синьої іномарки. Тонкий метал глухо загув, і цей неприємний звук розійшовся над порожньою ранковою трасою. Патрульний позашляховик щойно різко став упоперек дороги. З-під його коліс іще сипався гравій, а сіра пилюка повільно осідала на холодний асфальт і придорожню траву. У світлі фар зависла каламутна завіса, крізь яку постаті двох інспекторів здавалися ще похмурішими. Дорога за ними була перекрита, а попереду розчинялася в тумані.
Марина Гринчук неквапно опустила скло. Вологий осінній вітер одразу проник до салону, змішавши запах пального з важким духом прілого листя. На годиннику була шоста ранку. Над обрієм лише починало світати, і тьмяне небо набувало бруднувато-рожевого відтінку. Марина не поспішала підкорятися різкому наказу. Вона мовчки спостерігала за інспектором, на обличчі якого нудьга поєднувалася з погано прихованою злістю. Коваль явно розраховував побачити розгубленість, та її мовчання збивало звичний для нього перебіг розмови. Через це нетерпіння в його погляді ставало дедалі помітнішим.
Її руки міцно лежали на кермі, однак напружені пальці не порушували зовнішнього спокою. Молодший патрульний, Денис Мельник, повільно обійшов автомобіль ззаду. Він демонстративно посвітив ліхтарем крізь заднє скло, оглянув кришку багажника, а потім постукав по фарі руків’ям ліхтаря. У кожному його русі відчувалися навмисна неквапливість і впевненість людини, яка не чекає заперечень.
Коваль тим часом нахилився майже впритул до відкритого вікна. Від нього тягнуло тютюном і дешевою кавою. Примружившись, він оцінював просту куртку Марини, зібране волосся та обличчя без макіяжу. Вочевидь, перед собою він бачив самотню водійку, яку досить налякати підвищеним голосом, аби вона почала виправдовуватися й погоджуватися з усім.
— Інспекторе, назвіть причину зупинки, — спокійно промовила Марина.
Її голос не здригнувся. Вона дивилася вперед, не повертаючи голови до чоловіка. Саме ця стриманість роздратувала Коваля найбільше. Він звик, що після першого грубого окрику люди метушаться, шукають документи, намагаються задобрити його або нервово доводять свою невинуватість. Марина ж залишалася нерухомою, ніби його тиск узагалі не мав над нею сили.
— Причину захотіла? Зараз буде тобі причина, — процідив він. — Є повідомлення про схожу машину. Номери брудні, світло слабке, та й водійка поводиться підозріло. Виходь. Оглянемо автомобіль, а потім, може, ще перевіримо твій стан. Вигляд у тебе надто втомлений. Нічого забороненого не вживала?
Не дочекавшись відповіді, Сергій схопився за дверну ручку й різко смикнув її на себе. Дверцята не відчинилися. Клацання заблокованого замка прозвучало в ранковій тиші особливо виразно. Денис почув його, криво посміхнувся і підійшов до водійського боку, схрестивши руки на грудях…👉Продолжение, нажмите на кнопку «Вперед» под рекламой👇👇👇
