Уранці майстер відвів її до адвоката, якому довіряв багато років. Кравець був немолодий, носив прості окуляри й уже близько тридцяти років брався за складні справи, від яких інші воліли відмовлятися. Він вислухав Марину без жодного вигуку, занотовуючи дати й імена.
Вона розповіла про втрату пам’яті, два однакові годинники, зізнання Романа під ліжком, запис Лідії Михайлівни й картини аварії, що відновилися. На стіл лягли копія медичної карти та знімок. Закінчивши, Марина відчула таку втому, ніби знову вибралася з розбитої машини.
Кравець зняв окуляри й потер перенісся.
— Історія переконлива, але нам не можна будувати надії лише на її силі. Розберімо докази окремо. Спогади, що повернулися через дев’ять років, важливі, однак захист неодмінно оскаржуватиме їхню точність.
— Я знаю, що бачила.
— Я вам вірю. Суду ж знадобиться більше, ніж наша віра. Розмову Романа з Інною ви записати не встигли?
Марина похитала головою.
— Я лежала під ліжком у весільній сукні й намагалася не видати себе. Про телефон навіть не подумала.
— Тоді поки що це ваше слово проти їхніх слів. Зате карта й фотографія мають зовсім іншу вагу. Слід від паска — об’єктивне ушкодження, зафіксоване відразу після аварії, а його напрям можна перевірити новою судово-медичною експертизою.
Адвокат розгорнув знімок до світла.
— Якщо фахівець підтвердить висновок лікарки, стане ясно: ви перебували праворуч і фізично не могли керувати машиною. Цього досить, щоб вимагати поновлення розслідування.
— А далі?
— Далі постане питання, хто був за кермом. Єдиний чоловік, який фігурував у матеріалах, стверджував, що випадково опинився поруч і витяг вас із машини. Якщо з’ясується, що він сам їхав у ній і дев’ять років давав неправдиві пояснення, його становище стане дуже серйозним.
Кравець говорив спокійно, не обіцяючи легкої перемоги.
— Йтиметься про загибель людини з необережності після того, як водій сів за кермо нетверезим, а потім приховав свою участь і звинуватив невинну. За таке передбачене реальне позбавлення волі.
— Я розумію.
— Є ще час. Для таких обвинувачень діє граничний строк, який у цій справі спливає через десять років після аварії. Дев’ять уже минули. Нам не можна втратити рік, що залишився, інакше закон більше не дозволить притягнути Романа за основним епізодом.
Лише тепер Марина до кінця зрозуміла його розрахунок. Одруження було не просто способом скористатися правом дружини відмовитися від свідчень. Роман збирався весь останній рік утримувати її поруч, тиснути вдячністю, любов’ю й звичною слабкістю, поки календар не зробить його недосяжним.
— Що треба зробити зараз?
— Сьогодні ж подати заяву до слідчих органів і додати всі матеріали. Я складу текст так, щоб його не змогли відкласти як сімейну сварку після зірваного весілля.
Заяву оформили того ж дня. Разом із нею передали копію медичної карти, фотографію й письмове пояснення Лідії Михайлівни, готової повторити свої слова під протокол. За тиждень почалася офіційна перевірка, а наприкінці третього тижня було порушено справу й призначено експертизу.
Поки фахівці вивчали старі матеріали, Роман і далі розшукував Марину. Ще за кілька днів він таки знайшов її в майстерні, де вона сама розбирала механізм підлогового годинника. Двері рипнули на заході сонця, і в прорізі з’явився чоловік, якого вона колись вважала своїм єдиним захисником…
