Дощ надворі посилився, перетворившись на щільну завісу. Щітки ритмічно рипіли по склу. Колеса з шипінням розрізали глибокі калюжі на неосвітленому асфальті. Віктор звернув у гаражний кооператив. Довгі ряди цегляних боксів з іржавими воротами тонули в непроглядній темряві.
Машина м’яко зупинилася біля гаража. Віктор вимкнув фари, але двигун глушити не став. Вихлопні гази білою хмарою піднімалися в холодне повітря.
Навісний замок на воротах висів нерівно. Дужка була не защіпнута до кінця. На металі у світлі габаритних вогнів блищали свіжі, глибокі подряпини від болторіза.
Віктор беззвучно відчинив дверцята машини. Навколо стояла глуха тиша. Він дістав із кишені важкий сталевий стопорний палець. Стиснув його в правій долоні. Ребристий метал, вимазаний засохлим солідолом, надійно ліг у руку.
Він підійшов упритул до стулки воріт і штовхнув її лівим плечем. Завіси протяжно зарипіли.
Із темряви приміщення війнуло сирістю, машинною оливою й їдким запахом чужого поту, мокрої шерсті та міцних сигарет.
Буран не загавкав. Із дальнього кутка долинуло важке, приглушене хрипіння й дряпливий звук ковзання кігтів по бетону. Собаку тримали.
Людська тінь безшумно відокремилася від стіни праворуч від входу. Короткий, різкий замах. Важкий предмет зі свистом розсік повітря. Віктор рефлекторно пішов ліворуч, підставляючи плече. Удар припав по дотичній. Щільна тканина куртки пом’якшила кінетичну енергію, але біль гострою спицею прошив ключицю. Металева монтировка з дзвоном ударилася об бетонну підлогу.
Віктор ступив уперед, миттєво скорочуючи дистанцію. Він викинув праву руку вперед, вкладаючи в короткий удар вагу свого тіла. Сталевий стопорний палець врізався в щелепу невідомого з вологим, хрускітливим звуком кістки, що ламається.
Чоловік глухо охнув і мішком осів на підлогу, перекидаючи пластикову каністру з відпрацьованою оливою. Темна в’язка рідина почала розтікатися по сірому бетону.
Під стелею спалахнула люмінесцентна лампа. Лампа кілька разів блимнула й залила гараж мертвотно-блідим світлом.
Другим був Кравчук — начальник служби безпеки заводу. Кремезний чоловік у чорній шкіряній куртці. У лівій руці він тримав сталеву зашморг із гітарної струни, накинуту на шию Бурана. Пес відчайдушно бився на підлозі, судомно намагаючись вдихнути повітря, його жовті очі шалено оберталися. У правій руці Кравчука тьмяно блиснуло широке лезо мисливського ножа. Поруч на підлозі валявся порожній флакон ветеринарного заспокійливого спрею — саме ним вони нейтралізували собаку, коли зламували замок…
