Усередині механізму клацнуло реле. Засвітився рівний зелений діод. Усередині металевого короба з важким брязкотом провернувся язичок замка. Дверцята прочинилися, зі щілини потягло сперте повітря.
Усередині лежав щільний поштовий конверт із жовтого крафт-паперу. Краї були наглухо заклеєні прозорим скотчем у кілька шарів. Віктор засунув його під куртку, притиснувши до тіла, зачинив дверцята до клацання й попрямував до виходу. Сплячий чоловік глухо застогнав уві сні.
У салоні машини було крижано-холодно. Віктор увімкнув плафон освітлення. Тьмяне світло вихопило з напівтемряви затертий пластик керма й запилену панель приладів. Він дістав ключі брата, підчепив вістрям найдовшого ключа край скотчу на конверті й обережно розрізав щільну плівку.
Усередині лежав стос аркушів формату А4, складений удвоє, і тонкий прозорий футляр.
Віктор розгорнув папери. Салон наповнився запахом дешевого тонера й канцелярського пилу. Це були копії нарядів-допусків на роботи в підземних комунікаціях заводу. Графіки ремонтів, роздруковані на чернетках. На третьому аркуші стояла розмазана червона печатка канцелярії. Заголовок свідчив: «Акт про позаштатну зміну режиму роботи насосної станції №2».
Основний текст був набраний дрібним шрифтом. А нижче, у порожньому полі, від руки синьою кульковою ручкою було вписано: «У зв’язку з критичною загрозою зупинки головної конвеєрної лінії та ризиком зриву контракту, наказую перевести магістральну засувку в ручний режим в обхід автоматики блокування. Відповідальність за порушення регламенту ТБ беру на себе». Поруч стояв розмашистий, із сильним натиском підпис директора з виробництва Ільїна. Дата відповідала дню аварії. Час — 14:30. За дві години до того, як Олексій спустився в колектор.
На останньому аркуші канцелярською скріпкою був прикріплений крихітний пакетик із зіп-застібкою. Усередині лежав чорний квадрат карти пам’яті MicroSD.
Синя флешка в гумовому чохлі, яку Ільїн забрав у вдови, була лише оманкою. Пустушкою з копіями старих креслень. Справжні докази Олексій устиг сховати в скриньку поштамту в день аварії, передчуваючи наслідки наказу керівництва й відмови зношеної автоматики. Він не знав, що стопор уже підпиляли. Він думав, що просто фіксує порушення.
Віктор методично склав аркуші по старому згину, поклав їх назад у конверт. Засунув папери у внутрішню кишеню куртки. Дістав із правої кишені сталеву запальничку. Великий палець звично ліг на рифлене коліщатко. Воно провернулося із сухим, дряпливим тріском. Сніп помаранчевих іскор на секунду освітив салон. Вогню не було. Метал лишався обпікаюче холодним. Він стиснув запальничку в кулаці, погасив плафон і завів двигун….
