Оксана зачинила за ними двері на два оберти, повернулася на кухню, налила кухоль гарячої води й важко опустилася на табурет. Образи не було, замість неї прийшла суха, зла ясність.
На ній просто їздили. Довго, зручно й абсолютно безплатно. Вона дістала телефон і відкрила калькулятор.
Бензин від їхнього дому до школи й назад з урахуванням ранкових заторів — приблизно 150 на день. Якщо відносити на Артема лише половину витрат на дорогу, то на місяць виходить півтори тисячі. Обіди й перекуси на другу дитину — мінімум 200 на день.
4 тисячі на місяць. Послуги автоняні в її місті коштували від 400 за поїздку. Послуги няні на 3–4 години після школи — ще тисяча.
Оксана натиснула кнопку «Дорівнює». Цифра на екрані вражала. За пів року цієї сусідської дружби вона зекономила Ларисі суму, співмірну з гарною путівкою на море.
А у відповідь отримала фразу «Це твої проблеми». Уранці в понеділок Оксана почувалася значно краще. Температура спала, залишилася лише слабкість.
Вона приготувала Міші сніданок, склала йому в контейнер яблука й печиво. О 7:40 у двері подзвонили. Оксана підійшла до вічка.
На майданчику стояв Артем із рюкзаком. За його спиною маячила Лариса в накинутій поверх халата куртці. Оксана не стала відчиняти.
Вона просто стояла й дивилася. Дзвінок повторився, потім ще раз. Потім Лариса почала гупати у двері кулаком.
— Оксано, я знаю, що ти вдома. У тебе машина у дворі стоїть. Відчиняй, час підтискає.
Оксана клацнула замком. Але двері прочинила лише на ширину ланцюжка.
— Ми все обговорили в п’ятницю, Ларисо, — спокійно сказала вона в щілину, що утворилася.
— Ти знущаєшся? — Очі Лариси були круглі від люті й паніки. — Мені на роботу до дев’ятої. Паша вже поїхав. Як він до школи дістанеться?
— Виклич таксі.
— Яке таксі? Там тариф зараз 600, і чекати доведеться 20 хвилин. Я запізнюся. Оксано, припини цей дитячий садок. Відчиняй двері. Нехай Артем зайде.
— Ні.
Оксана спокійно зачинила двері й повернула ключ. У під’їзді повисла секундова тиша…
