У коридорі пролунав дзвінкий, бадьорий голос Лариси.
— Тьомо, збирайся! Зайчику, давай швидше, я втомилася, як собака!
Оксана змусила себе підвестися. Вона вийшла в коридор, тримаючись за одвірок.
Лариса стояла перед дзеркалом, поправляючи волосся. На ній було нове пальто. Від неї пахло дорогими парфумами й свіжою кавою.
Побачивши Оксану, вона картинно сплеснула руками.
— Виглядаєш, звісно, жахливо! Уся зелена! Я ж казала: пий противірусне!
— Ларисо! — Голос Оксани звучав хрипко й тихо. — Більше не проси мене забирати Артема!
Лариса завмерла. Усмішка повільно сповзла з її обличчя, змінившись виразом щирого нерозуміння.
— Не зрозуміла? Ти через те, що я сьогодні приїхати не змогла, так завелася? Ну полеж пару днів, господи! Я ж тебе завтра не прошу нікуди їхати! До понеділка оклигаєш! Усе одно ж свого повезеш!
— Ні в понеділок, ні за тиждень, ні за місяць! Я більше не працюю вашим особистим водієм і безплатною нянею!
Лариса фиркнула, нервово застібаючи сумку.
— Оксано, ти чого починаєш? Ми ж сусідки, діти дружать. Це нормальна сусідська взаємовиручка. Сьогодні ти мені допомогла, завтра я тобі.
— Завтра ти мені? — Оксана подивилася їй просто в очі.
Сил на делікатність і звичні поступки в неї просто не залишилося.
— А коли було те завтра? Я вожу Артема до школи з вересня. Щодня, Ларисо. Я забираю його, годую обідом, іноді й вечерею. Він сидить у мене до вечора. За пів року ти двічі принесла коробку цукерок і один раз пачку чаю по акції. А коли я попросила тебе про допомогу, коли я з температурою під сорок благала тебе забрати власного сина, ти сказала, що це мої проблеми, бо в тебе френч.
— Я не могла скасувати запис! — Голос Лариси зірвався на вереск. — За це штраф беруть! І взагалі, тобі що, важко було? Ти ж усе одно по свого їхала, тим паче що в тебе є машина.
— Моя машина — не безплатна маршрутка. А я не наймалася нянею, щоб із температурою доглядати чужих дітей.
— Тьомо, взувайся швидше!
Хлопчик відчув напруження, мовчки натягнув черевики й шмигнув за двері. Лариса стояла червона, підібгавши губи.
— Знаєш що, Оксано, я від тебе такого не чекала. Я думала, ми подруги, а ти просто дріб’язкова, заздрісна баба, яка рахує копійки.
Вона різко розвернулася й вийшла, щосили грюкнувши за собою дверима…
