А тут ще чоловік із чотирма дружинами, діти народяться. Це ж скандал. Посадять його, дітей заберуть у притулок, дружин у табір.
Не можна допустити. Максим вирішив, треба жити тихо, непомітно, не світитися. У селище їздити рідко, тільки по найнеобхідніше.
З людьми не говорити зайвого. Якщо спитають, казати, що мисливець-одинак. Про дружин і дітей нікому.
Так вони й жили. Максим раз на три місяці їздив у селище, здавав шкурки, купував муку, сіль, гас, повертався в скит. Дівчата сиділи з дітьми, нікуди не виходили.
Ліс приховував їх. Густий, непрохідний. До найближчого житла сто кілометрів.
Ніхто не ходить. Минув рік, потім другий. Діти росли.
Пантелей, Анфіса, Марфа, Савва. Міцні, здорові. До 1961 року Пантелеєві було два роки.
Решті трохи менше. Вони бігали по хаті, гралися, кричали. Максим робив їм іграшки з дерева.
Коників, ляльок. Февронія вчила їх молитов, показувала ікони. У 1960 році Февронія знову завагітніла.
Потім Агафія, Настасія, Дуня. До весни 1961 всі четверо дружин знову були вагітні. Максим радів і тривожився водночас.
Ще четверо дітей. Разом вісім. Як прогодувати?
Але давали собі раду. Максим полював більше. Продавав більше шкурок.
Купував муку мішками, сіль пудами. Город розширили. Картоплі садили більше.
Корова давала молоко. Завели ще кіз. Кури неслися.
Їжі вистачало. Вдруге пологи минули легше. Февронія народила дівчинку.
Назвали Євдокія. На честь матері Максима. Агафія народила хлопчика Семена.
На честь діда Семена. Настасія народила дівчинку Уляну. Дуня народила хлопчика Федора.
На честь діда Федора. До осені 1961 року в Максима було вісім дітей. У хаті стало тісно.
Максим почав будувати прибудову. Велику світлицю. Працював усю осінь, зиму.
До весни 1962 добудував. Тепер у хаті дві кімнати. В одній жили дорослі, в другій діти спали.
Діти росли в старообрядницькій строгості. Февронія вчила їх молитов із трьох років. Агафія вчила рукоділля.
Дівчаток — вишивати, хлопчиків — різьбити по дереву. Настасія вчила готувати, пекти. Дуня гралася з ними, співала пісень.
Максим учив хлопчиків у лісі. Водив туди, показував сліди звіра, вчив орієнтуватися, ставити сильця. Пантелей, старший, у п’ять років уже міг відрізнити слід лося від оленя.
Савва вмів розпалити вогонь без сірників. До середини 1960-х років у скиті жило 13 осіб. Максим, чотири дружини, вісім дітей.
Громада розрослася. Максим розумів, треба розширюватися, збудувати ще одну хату, велику лазню, хлів для худоби. Він працював не покладаючи рук.
Рубав колоди, тесав, складав. До 1965 року збудував другу хату поруч із першою. У ній стали жити Настасія з дітьми.
Агафія і Дуня теж переїхали туди з молодшими. Февронія залишилася з Максимом у старій хаті. Вона старша, їй належить бути з чоловіком.
У 1964 році Февронія знову завагітніла, втретє. Їй уже було 33 роки, народжувати важче, але вона витримала. Народила хлопчика, назвали Григорій.
Агафія теж народила дівчинку, Парасковію. Настасія народила хлопчика, Івана. Дуня народила дівчинку, Ксенію.
Разом 12 дітей. Скит перетворився на маленьке село. Дві хати, лазня, хлів, великий город, пасіка.
Максим завів бджіл, Настасія навчилася качати мед. Продавали надлишки меду в селищі. Купували тканини, нитки, голки.
До 1970 року дітей було 15. Февронія народила ще одного, останнього, у 1968-му. Хлопчика, Тихона.
Агафія народила двох, хлопчика Кирила і дівчинку Дарію. Настасія народила одну, дівчинку Матрону. Старшому, Пантелеєві, було 11 років.
Наймолодшому, Тихонові, два роки. Усі міцні й здорові. Жоден не помер, усі вижили.
Диво в глушині, де медицини нема, де пологи приймають самі. Максим постарів, йому 51 рік. Волосся сиве, спина болить, але тримається.
Працює, полює, дітей учить. Чотири дружини теж постаріли. Февронії 39 років, Агафії 37, Настасії 35, Дуні 32.
Але всі ще міцні, вродливі, роботящі. Вони жили тихо, непомітно. Влада не чіпала.
У 1960-х попереднього правителя зняли, новий прийшов. Антирелігійна кампанія вщухла. Старовірів перестали переслідувати так активно.
Державні мужі були зайняті іншим. Космос, гонка озброєнь, економіка. Максим їздив у селище раз на пів року.
Казав, що мисливець-одинак. Ніхто не ліз. Місцевий інспектор Платон Єгорович Єрохін іноді питав: «Корнілов, ти чого сам у лісі сидиш? Одружився б, чи що?»
Максим віджартовувався:
