Він дуже швидко зібрав навколо себе натовп таких самих недалеких качків і почав неймовірно голосно качати свої нові права. Він усім підряд розповідав, що Північний — це старий пень, який вижив із розуму, чий час уже безповоротно минув. Бик самовпевнено стверджував, що тепер справжня влада належить тільки тим людям, у кого пудові кулаки.
Борис зовсім не поспішав втручатися й просто холоднокровно вичікував розвитку подій. Він завжди чудово вмів терпляче чекати свого ідеального й єдино правильного моменту для удару. Він спокійно чекав, поки цей нахабний Бик сам себе зажене в глухий кут, і невдовзі його очікування справдилися.
Бик мав колосальну дурість спробувати силою віджати спільний тюремний бюджет. Він дуже нахабно підійшов до місцевого скарбника, молодого пацана на прізвисько Цвях, і в ультимативній формі зажадав негайно видати йому купу грошей. Бик нахабно збрехав, що кошти терміново потрібні йому на хабар для передачі і що він обов’язково поверне їх трохи пізніше.
Цвях цілком передбачувано й абсолютно правильно відповів йому категоричною відмовою. За це Бик жорстоко й безжально побив його просто посеред камери й на очах у всіх приголомшених арештантів. Це було кричущим, безпрецедентним і абсолютно непростимим порушенням усіх мислимих правил.
Спільний бюджет завжди вважався недоторканним і абсолютно святим для кожної людини, яка себе поважає. Зачепити скарбника означало публічно й неймовірно зухвало плюнути в обличчя всім правильним людям. Борис дізнався про цей кричущий інцидент уже буквально за одну годину.
Він негайно ініціював збір великої екстреної наради. На цю таємну зустріч прийшло чоловік тридцять, і всі вони були неймовірно надійними й перевіреними людьми. Побитого й такого, що опирався, Бика приволокли туди силою його ж недавні поплічники.
Але навіть у такій ситуації цей дурень іще відчайдушно намагався гнути свою зухвалу й провальну лінію. «Та пішов ти, старий маразматику! Які до біса ваші давні поняття? Це все вже давно минуле століття!» — несамовито горлав він.
Борис зовсім не вшанував його навіть найменшою словесною відповіддю. Він просто ледь помітно, але неймовірно багатозначно кивнув своїм найвірнішим і найсильнішим пацанам. Бика били неймовірно жорстоко, дуже методично й абсолютно безжально.
Його ламали не одразу, а дуже поступово, садистично розтягуючи заслужене покарання. Йому методично переламали всі ребра, обидві руки й обидві міцні ноги. Потім його закривавленого й ледь живого викинули помирати в тюремну лікарню.
Там його сяк-так підлікували й із величезною незмивною ганьбою перевели в камеру до найопущеніших зеків. Більше ця амбітна людина ніколи у своєму жалюгідному житті не сміла виступати проти усталених правил. Але цей жорстокий показовий випадок дуже ясно довів Борисові, що весь їхній кримінальний світ стрімко й безповоротно змінюється.
Таких відморожених і позбавлених гальм людей, як Бик, із кожним новим днем ставало дедалі більше. Молоді зеки щиро й зовсім не розуміли, навіщо взагалі потрібні якісь суворі правила й обмеження. Вони бачили весь сенс свого жалюгідного життя лише в грубій фізичній силі й дуже легких грошах.
1992 року Борис нарешті благополучно вийшов на довгоочікувану волю. Йому на той складний момент виповнилося вже тридцять дев’ять років. У країні почалася бурхлива й хаотична перебудова, яка плавно перетекла в тотальний і неконтрольований розвал усієї держави.
На вулицях великих міст цілком відкрито стріляли, криваво ділили ласі території, великий бізнес і реальну владу. Старі й шановані люди або тихо вмирали від старості, або назавжди йшли в глуху й безпечну тінь. Нові ж діячі дуже гордо називали себе правильними авторитетами, але по факту жили як звичайні безпрєдєльні бандити…
