За п’ятнадцять хвилин двері різко відчинилися. До кабінету ввійшов чоловік у дорогому костюмі, а за ним зупинився зблідлий Литвин. Марина відзначила дорогий годинник гостя й доглянуті руки людини, яка звикла відчиняти будь-які двері без дозволу. Михайло Петрович навіть не привітався.
— Ви Гринчук? Ви затримали мого зятя, наче звичайного злочинця. Приїхали сюди й вирішили відразу ламати усталений порядок? Тут так не працюють.
Марина повільно відклала папери.
— До службового кабінету заходять після стуку. А вашого зятя затримали не через моє ставлення до нього, а через його власні дії. Моє завдання — не берегти усталені домовленості, а забезпечити однакові правила для всіх.
Михайло Петрович сперся долонями на край столу.
Його близькість була навмисною: він звик тиснути не лише словами, а й усією своєю присутністю. Литвин залишався біля дверей, відводячи погляд, ніби випадково опинився свідком цієї сцени. Марина бачила, як заступник нервово стискає хустинку, і остаточно переконалася, що ранковий інцидент давно перестав бути справою двох патрульних. Один телефонний дзвінок привів до її кабінету людину, яка навіть не вважала за потрібне приховувати вплив на службові рішення.
— Завтра ваше управління отримає таку перевірку, що ви не встигнете розпакувати валізи. Відпустіть Сергія зараз, назвемо все навчальною перевіркою й закриємо питання. Інакше ваша кар’єра завершиться, щойно почавшись.
Марина підвелася й поклала перед ним диктофон, який записував розмову від тієї миті, коли гість без стуку переступив поріг.
— Ви щойно намагалися тиснути на службове розслідування й погрожували посадовій особі. Запис розмови буде долучено до матеріалів і передано незалежному наглядовому органу. Щодо перевірки — я не заперечую. Навпаки, аудит фінансових документів за останні три роки давно потрібен. Якщо буде встановлено причетність пана Литвина, він матиме нагоду пояснити, як тут ухвалювали кадрові рішення.
Заступник у дверях здригнувся. Михайло Петрович на мить утратив упевненість, але швидко випростався.
— Ви ще пошкодуєте, — кинув він і вийшов, мало не зачепивши Литвина плечем.
Марина не знала, наскільки реальною була його погроза, проте чекати наступного кроку не збиралася. Вона викликала Руденка, і щойно майор увійшов, розгорнула перед ним перші матеріали.
— Тарасе, починаємо операцію «Чистий горизонт». Усі патрулі в місті й на трасі тимчасово замінюємо перевіреними працівниками резерву. Усіх відсторонених збираємо в актовій залі. Особисті шафки Коваля й Мельника перевірте повторно та суворо зафіксуйте кожну знахідку. Потрібно з’ясувати, чи обмежувалося все готівкою й порожніми бланками.
Руденко мовчки кивнув. За кілька хвилин коридори вже наповнилися стриманим рухом. Співробітники внутрішнього контролю заходили до службових приміщень, вилучали журнали й комп’ютери та реєстрували кожен документ. Звичний шум установи поступився шелесту сторінок і коротким службовим командам…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
