На виході з будівлі суду Кирило наздогнав мене. «Оксанко», — сказав він. Я зупинилася, обернулася.
Він стояв за кілька кроків, без піджака — забув у залі чи не взяв, не знаю. Осінній вітер тріпав йому волосся, і в цьому була якась дивна безпорадність, зовсім на нього не схожа. «Я шкодую», — сказав він.
«Про що саме?» — спитала я. Він мовчав. «Якщо про те, що завдав мені болю, я чую. Якщо про те, що попався, теж розумію. Але це різні речі, Кириле, дуже різні». «Про перше, — сказав він. — Я шкодую про перше».
Я ще секунду дивилася на нього, потім кивнула. «Добре». Я повернулася й пішла до машини.
Не озиралася. Юрій ішов поруч, трохи позаду. «Усе нормально?» — спитав він, коли ми відійшли досить далеко.
«Так, — сказала я. — Їдемо в офіс, мені треба підписати кілька документів». Він подивився на мене тим особливим поглядом, яким дивляться люди, що багато років працюють із чужими кризами й навчилися поважати чужу стриманість. «Їдемо», — сказав він.
Батько зателефонував увечері того ж дня. «Як ти?» — спитав він. «Нормально, тату. Суд закінчено, документи оформлюються».
«Я не про суд». Я помовчала.
«Теж нормально». «Оксанко». «Тату, правда».
Я сиділа біля вікна з чашкою в руках. Дивилася на вечірнє місто. Вогні, машини, звичайне життя.
«Знаєш, що найдивніше? Мені не боляче в тому сенсі, в якому мало б бути боляче. Мені трохи порожньо. Ніби щось чотири роки займало місце в кімнаті, а тепер вийшло, і виявилося, що всередині набагато більше простору».
Батько мовчав кілька секунд. «Це добрий знак», — сказав нарешті. «Мабуть».
«Я хотів би запропонувати тобі дещо. Не зараз. Коли будеш готова, поговоримо про раду директорів. Офіційно, з оформленням». Я не відповіла одразу.
«Тату, давай повернемося до цього після перших результатів слідства. Спершу переконаймося, що все йде як треба».
«Домовилися», — сказав він.
«Як ти сам?» «Трохи злюся, — сказав він чесно. — На себе. За те, що не придивився уважніше від самого початку».
«Ти дивився на мене. Ти беріг мене. Це інше».
«Може, не треба було берегти?» «Може, — сказала я. — Але тоді я б не навчилася робити те, що роблю зараз. Тож, може, все правильно вийшло». Він засміявся.
Тихо. Коротко. Я дуже рідко чула, як батько сміється.
Це завжди було чимось цінним. «На добраніч, Оксанко». «На добраніч, тату».
Я прибрала телефон. Допила вистиглу каву. Подивилася на годинник.
За чверть десята. Завтра о восьмій тридцять — зустріч із клієнтом.
Треба підготувати матеріали. Я відкрила ноутбук. За вікном дощ так само висів у повітрі.
М’який і настирливий. Але в квартирі було тепло. І стіл був мій, і робота була моя, і рішення, які я ухвалювала, теж мої.
Цього поки було досить. Слідчий приїхав до офісу холдингу через десять днів після подання матеріалів. Його звали Тарас Олександрович Левченко.
Немолодий чоловік із втомленими очима й звичкою робити паузи посеред речень, ніби зважував кожне слово. Він прийшов із колегою. Вони обидва представилися, попросили переговорну, від кави відмовилися.
Юрій був присутній під час розмови як юрист холдингу. Я сиділа поруч із батьком. Левченко запитував методично, без тиску, без поспіху.
Його цікавила хронологія: коли Максима Кравченка взяли на роботу, хто давав рекомендацію, як будувалася система погодження закупівельних рішень, хто остаточно підписував платіжні доручення. Батько відповідав точно, посилався на документи.
Юрій за потреби додавав деталі. Коли розмова торкнулася Кирила, Левченко зробив невелику паузу. «Фінансовий директор був обізнаний про закупівельні схеми?»
«Це питання, яке ми хотіли б з’ясувати в межах слідства», — сказав Юрій. «Матеріали, які ми передали, містять підписи фінансового директора під звітами. Висновки — на ваш розсуд».
Левченко кивнув, щось занотував. «Із Кирилом Кравченком нам треба буде поговорити окремо».
«Його повідомлено про відсторонення й внутрішню перевірку, — сказав Юрій. — Його адвокат у курсі». «Добре». Слідчий підвівся, потиснув руку батькові й мені, кивнув.
«Богдане Степановичу, у вас міцна доказова база. Це полегшує нашу роботу. Ми зв’яжемося найближчим часом».
Вони пішли…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
