— Ми пробували підключити його в лабораторії, — буденним тоном сказав Галкін, спостерігаючи за її діями. — Материнська плата критично пошкоджена при ударі. Дані відновленню не підлягають.
Марія стягнула рукавички. Гума видала вологий звук.
— У машині був портфель? Спортивна сумка? Документи?
— Ні. Тільки те, що зараз перед вами в пакеті. У багажнику порожньо. Він їхав абсолютно налегко.
— Налегко, — луною повторила вона, дивлячись на уламки телефона.
Слова з медичної довідки, що лежала на дні її сумки, спалахнули в пам’яті. Аванс внесено. Процедуру призначено на день аварії. Об’єкт М. підлягає утилізації після завершення угоди.
Величезна сума зникла. Справжні документи зникли разом із нею. Закордонний паспорт на чуже ім’я, з яким можна перетнути кордон, лежав у неї в сумці. Ремінець сумки зараз боляче врізався в плече від напруження. Того дня Віктор не збирався повертатися додому. Він не їхав на роботу. Він їхав починати зовсім інше життя, залишивши по собі випалене поле.
Але хтось його зупинив. Той, хто забрав усі гроші, але залишив Віктора живим, перетворивши його на дихаючий манекен на лікарняному ліжку. І залишив Марію з фіктивним боргом, який гарантовано знищить її життя.
Вона мовчки розписалася в протоколі, який підсунув Галкін. Вийшла з прокуреного кабінету. Спустилася крутими сходами, міцно тримаючись за щербаті дерев’яні поручні.
Їй треба було знайти клініку. У неї була тільки англомовна назва з бланка. І чітке розуміння того, що сліпа, методична система, де нотаріуси штампують підробки, не дивлячись на людей, а поліція складує розбиті телефони, їй не допоможе.
Губка з жорстким ворсом залишала на стільниці вологі розводи. Марія методично відтирала пляму від розлитої вранці кави, доки поверхня не стала ідеально чистою. Викинула губку в сміттєве відро. Підійшла до робочого столу, за яким стояв її старий, подряпаний по кутах ноутбук. Відкрила кришку. Кулер натужно завив, виганяючи гаряче повітря через бічну решітку.
Із сумки, що лежала на стільці, вона дістала темно-синю шкіряну теку. Металева застібка знову холодила пальці. Витягла прозорий файл із медичним висновком. Англійські слова, надруковані дрібним шрифтом на щільному бланку, вимагали перекладу.
Вона вбила назву клініки в пошуковий рядок браузера. Екран блимнув, видаючи список посилань. Це була не лікарня швидкої допомоги. Це був спеціалізований центр естетичної хірургії та щелепно-лицевої реконструкції, зареєстрований в одній із країн ближнього зарубіжжя. Сайт ряснів фотографіями ідеальних облич і обіцянками повної конфіденційності…
