— Проходьте, Миколо Андрійовичу. — Вона гостинно розчинила двері. — Місця багато, крісло на кухні розкладається.
Свекор важко зітхнув, роззувся, залишив валізу в кутку й побрів на кухню, приваблений шумом води. Там Богдан якраз домивав останню тарілку.
— От і ти потрапив під роздачу, сину. — Батько співчутливо поплескав його по плечу. — Нічого, вони перебісяться, заспокояться. Завтра ж Лара подзвонить, у сльозах проситиме повернутися. Кому вона потрібна, крім мене?
Але наступного дня Лариса Сергіївна не подзвонила. І через день не подзвонила. Зате виклала в соцмережу фотографію з кафе з двома подругами. На фото свекруха пила коктейль із гарного келиха з парасолькою й виглядала років на десять молодшою. Микола Андрійович похмурнів із кожним днем.
Життя в невістки виявилося повним сюрпризів. Марина одразу окреслила правило: гостинність має свою ціну.
— Миколо Андрійовичу, вода, електрика, інтернет — усе коштує грошей, — ввічливо, але твердо сказала Марина за сніданком на другий день. — Грошима ми з вас не візьмемо, ми ж сім’я. Відпрацьовуватимете по господарству.
— Я? По господарству? — обурився свекор. — Та я зроду…
— Розумію, — перебила Марина. — Тоді адресу найближчого недорогого хостелу я вам зараз скину в месенджер. Кажуть, там тільки клопи вночі кусають, а так цілком терпимо.
Свекор скреготнув зубами, але залишився.
Почався спартанський тиждень. Марина розподілила обов’язки так, що двоє великовікових чоловіків не сиділи без діла ані хвилини. Богдан після роботи пилососив і протирав пил.
Микола Андрійович був призначений відповідальним за закупівлю продуктів і денну вахту на кухні. Марина взяла на себе почесну посаду виконроба. До кінця тижня Микола Андрійович уже вмів відрізняти кінзу від петрушки на ринку.
Він зрозумів, що куряча грудка не з’являється в холодильнику за помахом чарівної палички, а туалетний папір сам не стрибає на тримач у туалеті. Але найголовніше випробування Марина приберегла насамкінець…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
