Життя без прикрасРозуміючи, що очікування затягується і далі відкладати передання матеріалів не можна, Оксана Вікторівна зателефонувала своєму кураторові, полковнику Марченку. Він перебував за тридцять кілометрів від місця зупинки й чекав на доставлення матеріалів розслідування.
— На трасі виникла надзвичайна ситуація, — доповіла вона. — Інспектор дорожньої поліції знищив мої водійські права. Група внутрішньої безпеки вже їде, і до завершення первинного оформлення я не можу залишити місце. Надішліть машину по матеріали. Опечатана папка лежить у бардачку.
Оксана не намагалася говорити тихіше. Артем чув кожне слово й розумів: її значно більше турбує збереження важливих матеріалів, ніж його службові перспективи.
Хвилин за двадцять удалині з’явився чорний позашляховик. Він швидко наближався розігрітою дорогою без увімкнених проблискових маячків. Мельник провів машину важким поглядом, і його плечі опустилися ще нижче.
Дверцята позашляховика відчинилися, і на дорогу ступили двоє працівників у цивільному одязі. Один тримав планшет і спеціальний пакет для речових доказів. Із їхніх стриманих рухів і виправки було видно, що обидва звикли діяти чітко. Артем одразу зрозумів, що розповідями про жарт цих людей не переконає.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.