Життя без прикрасЧастина 14 з 23
Розмір
Тема
Шрифт
Зустріч закінчилася ввечері. Люди розходилися, обмінювалися візитівками, домовлялися про дзвінки. Оксана поговорила з літнім учасником, призначила окрему зустріч, взяла пальто й вийшла в коридор. Уже там набрала Назара.
— Як минуло? — спитав він одразу.
— Цікаво.
— У твоєму словнику це означає «несподівано».
Вона усміхнулася.
— Там був твій батько.
На тому кінці повисла пауза.
— Ти зараз серйозно?
— Так.
— І?
— Нічого небезпечного. Усе минуло робоче. Він пішов раніше.
— Мамо, ти точно в порядку?
— Точно.
Це була правда. На вулиці місто зустріло її вологим вітром, запахом мокрого асфальту, опалого листя й річкової сирості. Вона йшла пішки, доки не спіймала машину, а в дорозі дивилася у вікно й думала вже не про колишнього чоловіка. У її папці був ще один розділ. Той, який вона не відкривала за столом. І тепер ставало дедалі ясніше: цей розділ скоро знадобиться…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.