— Він не знає про тебе.
— Він знає, що в нього є мати?
— Не смій.
У її голосі вперше прозвучала злість. Справжня, жива. Саїд замовк, і вона сама злякалася своєї різкості, але не відступила.
— Він дитина. Він хворіє. Він чекав на мене місяцями, поки я усміхалася на твоїх вечерях і вдавала, що в мене немає серця. Я не приведу до нього чужого чоловіка, який учора зламав мій сейф, а сьогодні вирішив усе виправити одним наказом.
Саїд опустив погляд.
На столі стояла тарілка з недоторканими фруктами. Він узяв один мандарин, покрутив у руці й поклав назад.
— Ти маєш рацію.
Марія кліпнула, ніби не розчула.
— Що?
— Ти маєш рацію. Я не поїду з тобою. Але водій відвезе тебе. Не той, який доповідав Вікторові. Інший. І охорона поїде окремо, щоб ви її не бачили. Андрій почне перевірку. Я не припиню лікування. І не буду нічого робити без твоєї згоди, якщо це стосується хлопчика.
Вона дивилася довго, недовірливо.
— Чому?
Саїд відповів не відразу.
— Бо вчора я думав, що мене зрадили. А сьогодні розумію, що, можливо, зрадив першим. Не навмисно. Але від цього не легше.
Марія відвернулася до вікна. Надворі садівник поливав доріжку, вода розбивалася об камінь дрібним пилом. Вона провела рукою по обличчю, збираючи себе докупи.
— Я не знаю, чи вірю тобі.
— Це чесно.
— Віктор не зупиниться.
— Я теж.
Клініка була за межею щільної забудови, у тихому районі з низькими будівлями, облупленим дитячим майданчиком і запахом каші в коридорах. Це була не розкішна лікарня, про які розповідав Віктор, а звичайний приватний заклад, де чистоту підтримували з останніх сил: пластикові квіти на підвіконнях, потерті стільці біля кабінетів, таблички з прізвищами лікарів, переписані маркером.
Марія приїздила туди завжди сама.
Цього разу її зустріла Ольга, медсестра з круглим добрим обличчям і втомленими очима. Побачивши Марію, вона з полегшенням видихнула, але відразу озирнулася.
— Ти пізно. Він чекав із ранку.
— Я не могла раніше.
— Знову той дзвонив.
Марія завмерла.
— Віктор?
Ольга кивнула.
— Питав, чи ти була. Казав, щоб я не забувала, хто оплачує місце. Маріє, мені це не подобається. Він учора вимагав копії виписок. Я не дала.
Марія відчула, як холод піднімається від підлоги до колін.
— Правильно зробила…
