— Ми все підрахували. Ти маєш заплатити за три роки, які мій син провів у твоїй квартирі. Він ремонтував житло, лагодив розетку, вкладав сили й терпів моральні незручності. Загальна компенсація — пів мільйона.
Оксана взяла розрахунок. Таблиця була оформлена недбало, зате кожна фантазія мала окрему ціну. Заміна розетки оцінювалася в п’ятнадцять тисяч. Цю роботу вона пам’ятала чудово: два дні Тарас вовтузився з викруткою, залишив без електрики весь під’їзд і спалив проводку. Потім Оксані довелося викликати справжнього майстра, щоб той усунув наслідки ремонту.
— Якщо ви відмовитеся, ми звернемося до суду, — поквапився додати Артем. — Вимагатимемо обмежити доступ до ваших рахунків, надішлемо скарги за місцем роботи й повідомимо наглядову службу про незаконні зміни в квартирі.
Тарас за спиною матері поважно кивав. Він явно чекав, що дружина злякається й почне виправдовуватися. Однак Оксана мовчки поклала їхній розрахунок назад на стіл, вийшла на кухню й повернулася зі своєю текою та планшетом…
— Прекрасна ідея, — сказала вона, кладучи документи поверх паперів Артема. — У мене бухгалтерська освіта, тож точні розрахунки я люблю. Раз уже ви перетворили сімейне життя на комерційний проєкт, давайте порахуємо все до кінця.
Вона розкрила теку. У прозорих файлах лежали квитанції, банківські виписки й чеки, розсортовані за роками. На кожному розділі виднівся кольоровий стікер. Артем хотів щось сказати, але Оксана вже вивела на екран першу таблицю…
