— насупився Саїд.
Вона не відповіла.
Спочатку витерла пляму на підлозі. Потім ретельно пройшлася ганчіркою по стільниці. Далі — по ручках шафок, по краю мийки, по склу духової шафи. Усі спостерігали за нею з подивом. Ніхто не розумів, чому вона раптом підкорилася так спокійно — без сліз, без виправдань, без скандалу.
Лише Муна напружилася. Худенька жінка зі стомленим обличчям і тривожними очима стояла осторонь із тацею в руках і не зводила погляду з Аліни.
Аліна й далі мовчки мила кухню. Пальці в неї тремтіли, але рухи залишалися чіткими й зосередженими. За кілька хвилин сяюча й без того кухня заграла ще яскравіше. Потім вона помітила під нижньою шафкою, біля холодильника для напоїв, ледь помітний липкий слід.
Смужка була майже непомітною. Вона присіла, провела по ній ганчіркою, але пляма не зійшла. Тоді Аліна дістала з шухляди чистильну пасту — удень Муна показувала, де що лежить, — і почала терти сильніше.
— Досить, — різко сказала Надія. — Не влаштовуй виставу.
Аліна не зупинилася.
— Я сказала, досить!
Пляма піддавалася повільно. Коли засохла смужка нарешті розм’якшилася, з вузької щілини між стіною й шафкою раптом викотилася маленька річ і дзвінко вдарилася об плитку.
Усі здригнулися.
Аліна опустила очі.
На підлозі лежала та сама чашка з блакитним візерунком. Ціла. Лише на дні лишився слід від кави. Поруч зі щілини стирчав куток білого конверта.
Першим схопився Хасан.
— Що це?
