— Я жінка, яку ви намагалися принизити. Жінка, яка мила вашу підлогу, поки ви думали, що ламаєте її. А в підсумку я знайшла вашу правду.
Остаточне оформлення тривало майже два місяці. Олена домоглася перевірки документів і електронних підписів. Хасан оформив внутрішнє визнання боргу Саїда перед сімейною компанією. Саїд підписав письмове визнання, що фінансові зобов’язання були оформлені без усвідомленої згоди Аліни. Підроблений шлюбний договір визнали недійсним. Надія надіслала письмові вибачення — короткі, сухі, ніби вирвані силою, але в них було головне: вона визнала, що несправедливо звинуватила Аліну в крадіжці й принизила її перед усією родиною.
Справа не дійшла до публічного суду лише тому, що Хасан наполіг на повному офіційному врегулюванні й документальному захисті Аліни.
Потім було розлучення. Без красивих слів, без примирень, без шляхетних сцен. Із чергами, підписами, перекладами й утомою. Одного разу біля виходу Саїд зупинив її.
— Я справді кохав тебе.
Аліна подивилася на нього спокійно.
— Можливо. Але себе поруч зі мною ти кохав більше.
Він не знайшов що відповісти.
За пів року Аліна зняла маленький офіс разом із двома знайомими дизайнерками. Вони займалися інтер’єрами квартир, кафе, салонів, зокрема для експатів і змішаних родин у Дубаї. Першим великим замовленням став дім Рім і Хасана.
Коли Рім зателефонувала, вона сказала:
— Я хочу кухню без щілин. Щоб там не можна було нічого сховати.
І Аліна вперше за довгий час розсміялася легко й по-справжньому.
Із Надією вона побачилася ще раз — випадково, у приймальні в Хасана. Та сиділа біля вікна, постаріла, але все така ж рівна. На колінах лежала сумка, пальці стискали ручку.
Аліна могла пройти повз. Але зупинилася.
— Добрий день.
Надія кивнула.
— Аліно.
Пауза повисла важка, але вже не ворожа…
