Життя без прикрас«Серце».
«Інфаркт просто на роботі. У своїй шашличній. Швидка не встигла».
Михайло мовчав. Не знав, що відчувати. Радість чи жаль? Ні, радше порожнечу.
«Йому було 42 роки, — продовжив Жора. — Молодий ще. Але, видно, не витримав падіння й із господаря району перетворився на нікого».
«Таке ламає людей. Чому ти мені це розповідаєш?» Жора знизав плечима.
«Подумав, тобі важливо знати. Усе-таки ви були, як це сказати, пов’язані однією історією». «Були.
Тепер усе закінчилося». «Так, тепер точно закінчилося». Вони допили коньяк, поговорили про справи сервісу, попрощалися.
Михайло поїхав додому й усю дорогу думав про Артура. Дивно. Людина, яка здавалася такою могутньою й невразливою, закінчила життя біля мангала в дешевій шашличній, без грошей, без влади, без поваги.
А ж міг жити інакше, якби не жадібність і жорстокість. Марина зустріла його запитальним поглядом. «Щось сталося?»
«Артур помер». «Той самий?» «Так».
Марина помовчала. «Що ти відчуваєш?» Михайло замислився.
«Нічого особливого. Просто розумію, що один розділ життя остаточно закрився. Тепер можна йти далі».
«Це добре. Це нормально». За місяць Марина народила хлопчика.
Назвали Іваном на честь батька Михайла. Великий малюк, майже чотири кілограми, 54 сантиметри, здоровий і крикливий. Михайло тримав сина на руках і не міг повірити, що це маленьке створіння — його плоть і кров.
«Він на тебе схожий», сказала Марина, втомлена, але щаслива. «Думаєш?» «Точно».
«Ті самі очі, те саме вперте підборіддя». Михайло усміхнувся. Уперше за довгі роки відчув себе по-справжньому живим.
За тиждень після виписки з пологового він поїхав на ринок показати сина людям, які стали йому майже родиною. Степанич, Василь, Петрович, Коля, Семен, баба Зіна. Усі зібралися навколо візочка й милувалися малюком.
«Красень», сказала баба Зіна. «Увесь у тата». «Богатир росте», додав Василь.
«Як назвали?» спитав Степанич. «Іван. На честь мого батька».
Степанич схвально кивнув. «Добре ім’я. Наше, міцне».
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.