Життя без прикрасЛідія зблідла так помітно, що щільний макіяж не зміг приховати зміни. Оксана перестала поправляти сережки. Богдан опустив очі в тарілку. Назар ніяково кашлянув, ніби хотів заповнити тишу хоч якимось звуком.
— Тоді чому ти взагалі прийшла? — спитав Богдан. — Могла ж скасувати зустріч, коли побачила список.
Марина відклала виделку, зробила маленький ковток шампанського й лише після цього заговорила. Тепер за столом уже ніхто не їв.
— Замовлення прийняли без моєї участі. Коли я дізналася, хто сидітиме в залі, вирішила не втручатися. Мені справді хотілося перевірити, чи змінюються люди за тридцять років. Я думала, ми зможемо спокійно посидіти, згадати хоч щось нормальне. Для вашого вечора приготували торт. Я навіть була майже певна, що давно відпустила все це. У мене самої син-підліток, я знаю, якими жорстокими бувають діти, коли не розуміють наслідків.
Вона говорила неголосно, але від цього кожне слово лягало важче.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.