Квартира Семенича була однокімнатною і тісною. Усюди стояли коробки з деталями, банки з соліннями, інструменти й старі журнали. Пахло машинним мастилом, смаженою цибулею і меблями, що пам’ятали не одне десятиліття. Друг віддав мені ліжко, а сам розклав скрипучу розкладачку.
— Не починай сперечатися, — буркнув він. — Два роки спав бозна на чому. Хоч одну ніч полежиш по-людськи.
Ліжко було продавлене, пружина впиралася в лопатку, але я вперше після завершення контракту проспав вісім годин без жодного пробудження. Перед тим як заснути, довго дослухався до скрипу розкладачки й рівного дихання друга. У цій тісній кімнаті не було жодної моєї речі, однак тут я почувався спокійніше, ніж уранці в знайомій квартирі. Там кожен предмет нагадував про підмінене життя, тут же ніщо не вимагало вдавати. Семенич просто поступився мені місцем і погасив світло, не змушуючи знову доводити, чому я маю право втомитися. Мабуть, тому сон прийшов одразу, щойно голова торкнулася подушки.
Уранці третього дня Максим Романович приїхав потягом. Я зустрів його на вокзалі. Худий, жилавий, з темними колами від постійних чергувань і в окулярах із тонкою оправою, він майже не змінився. Ми коротко обійнялися.
— Живим повернувся, — сказав Максим. — Усе інше виправимо.
У Семенича він випив міцного чаю, з’їв два бутерброди й уважно вислухав усі подробиці: рішення про недієздатність, рік у пансіонаті, спробу розпорядитися квартирою, заяву Оксани і розповідь Данила. Час від часу робив короткі нотатки.
— Покажи рішення суду, призначення опікуна і попередній медичний висновок.
— Копій у мене ще немає.
— Дорошенко вже надіслав запити, — втрутився Семенич. — Учора пансіонат офіційно повідомили про приїзд лікаря.
Максим розкрив теку. Там лежали посвідчення, документи про кваліфікацію, форма протоколу, копія адвокатського запиту і моє письмове звернення як найближчого родича.
— Якщо керівництво допустить мене до Лідії Степанівни, сьогодні проведу повноцінне обстеження, — пояснив він. — У висновку буде лише те, що встановлю особисто. Після цього Павло Андрійович зможе вимагати тимчасово заборонити Оксані розпоряджатися майном, забезпечити тобі доступ і змінити умови проживання матері. Навіть за найочевидніших результатів вона не вийде з пансіонату за дві години. Суду знадобиться час на термінове рішення.
— Мені важливо, щоб мама могла піти з власної волі і щоб квартиру не встигли переоформити.
— Тому жодної імпровізації, — сказав Максим. — Якщо нас не пропустять, вимагатимемо письмову відмову з обґрунтуванням і відразу передамо її адвокатові. Домагатимемося результату без скандалу і без тиску — тільки так, щоб кожен наш крок витримав будь-яку перевірку…👉Продовження, натисніть кнопку “Далі” під рекламою👇👇👇
