Аліна влаштувалася фінансовою аналітикинею у велику компанію й працювала віддалено. Роман же ніяк не затримувався на одному місці. То продажі, то зустрічі з клієнтами, то чергова офісна посада з гарною назвою і скромним результатом.
Його заробіток то трохи зростав, то знову падав, то перетворювався на обіцянки керівництва, що скоро все зміниться. Аліна ніколи прямо не казала, скільки заробляє сама. Коли Роман питав, вона відповідала спокійно:
— Нам вистачає. Головне, що ми не рахуємо останні гроші на їжу.
Він сприймав це за скромність. А вона просто не хотіла ранити його самолюбство. Спочатку її дохід був утричі вищий, потім різниця стала ще помітнішою. Але Аліна обережно ховала правду за звичними фразами: «ми оплатили», «ми купили», «ми впоралися».
Машину оформили так, ніби витрати ділили порівну, хоча майже всі платежі йшли з її рахунку. Житло записали на двох, але перший серйозний внесок Аліна зробила з грошей, які дісталися їй після смерті бабусі. Роман з гордістю розповідав знайомим, як вони разом витягнули купівлю й виплати. Аліна сиділа поруч, усміхалася й мовчала.
Вона любила його. Принаймні тоді їй здавалося саме так.
Їй подобалося прокидатися поруч. Подобалося, як він сміявся з дурнуватих моментів у фільмах. Подобалося готувати вечерю, слухаючи його нескінченні розповіді про колег, клієнтів і начальство. Вона не просто була заміжня — вона будувала дім, у якому колись мали з’явитися діти, сімейні звички й спокійна старість.
Але близько трьох років тому Роман став іншим.
Він влаштувався у велику технологічну компанію. Посада виявилася кращою за попередні, гроші стали відчутнішими, перспективи — не порожніми словами, а чимось реальним. Роман ніби випростався, розправився, почав говорити впевненіше, купувати дорогі сорочки й взуття, з яких раніше сам же сміявся.
Потім у його житті з’явилася спортзала. Нова стрижка. Акуратно підстрижена борода. Засоби для укладки. Дорогий аромат, який раніше він називав безглуздою тратою.
Аліна раділа за нього. Їй здавалося, що він нарешті знайшов своє місце. Нарешті перестав почуватися гіршим за інших. Вона підтримувала його, хвалила костюми, казала, що він чудово виглядає.
І майже не помічала, як він дедалі рідше цікавиться її справами. Як дедалі частіше затримується після роботи. Як у його житті з’являються вечори з колегами, робочі зустрічі, виїзди, заходи й розмови, куди «дружинам краще не приходити».
А потім була та нічна сцена…
