Роман повернувся глибоко за північ. П’яний, галасливий, задоволений собою. Від нього тягнуло алкоголем, холодним повітрям і чужими солодкими парфумами.
Аліна не спала. Вона вийшла в передпокій і зупинилася навпроти нього.
Він навіть не спробував вигадати переконливе пояснення. Лише махнув рукою:
— Та не починай. У нас був захід. Усі затрималися.
І пройшов повз неї до спальні.
Аліна залишилася стояти в темному коридорі. Усередині повільно розливався холод. Це були не звичайні ревнощі. Гірше. Це було тихе, липке усвідомлення: людина поруч уже не вважає за потрібне навіть удавати чесність.
Після тієї ночі вона почала дивитися уважніше.
Не допитувала. Не вивертала кишені. Не ставила запитань, на які все одно отримала б брехню.
Вона просто спостерігала.
Роман став класти телефон екраном донизу. Поставив паролі на окремі застосунки. Брав мобільний навіть у ванну й затримувався там надовго. Іноді усміхався екрану так, як давно вже не усміхався дружині.
Аліна надто добре знала ці ознаки. Подібних історій було повно довкола.
Вона могла зірватися одразу. Могла зібрати його речі й виставити за двері. Могла влаштувати розмову на кухні, після якої їхній шлюб розсипався б за один вечір.
Але Аліна не була людиною пориву. Вона звикла працювати з цифрами, фактами, перевірками й висновками. Вона знала: перш ніж ухвалювати важливе рішення, треба зібрати докази. І обов’язково мати запасний шлях.
Тому на початку зими, коли Роман забув телефон удома й вийшов по цигарки, Аліна взяла його майже без вагань.
Код вона знала давно. Випадково побачила, як він вводив чотири цифри. Нічого складного — дата його народження. Банально, самовпевнено і дуже в його дусі.
Листування з Владою почалося ще наприкінці літа.
Отже, він брехав не пару днів. Місяцями. Повертався додому, цілував Аліну в щоку, їв приготовану вечерю, скаржився на втому, обговорював рахунки й продукти. А потім писав іншій жінці зовсім іншим голосом.
У цих повідомленнях був не той Роман, якого вона бачила вдома. Там він був уважним, палким, ніжним, щедрим на компліменти.
«Ти особлива».
«Я без тебе не можу»…
