Лариса закрила обличчя руками.
І тут Артур сказав те, що стало останньою крапкою:
— Якби вона відкрила рота при комусь сторонньому, нас би всіх одразу відправили під арешт.
Матвій подивився на нього й зрозумів остаточно.
Жива дитина стала загрозою для їхньої схеми.
Від якогось моменту погіршення стану Ліки перестало бути для них жахом. Воно стало зручністю.
Марина чекала зовні й вела паралельний запис. Поліція приїхала за двадцять хвилин. Без криків, без ефектних сцен. Просто двоє людей, яким більше не було куди відступати.
Під час обшуку знайшли листування між Артуром, Ларисою й Веронікою. Холодне, ділове, страшне своєю буденністю. Там погіршення стану Ліки називали вдалим моментом для нової публікації, а останні дні — найсильнішим емоційним приводом для зборів.
Артура вивели першим. До самого кінця він вимагав адвоката й просив обережніше поводитися з вилученими речами.
Вероніку затримали за кілька днів. Вона переховувалася в далеких знайомих і намагалася зняти велику суму з рахунку, куди надходили перекази.
Вона побігла не до могили доньки. Вона побігла по гроші.
До суду Матвій приніс Капітана. Коли йому дали слово, він підвівся й подивився на всіх трьох по черзі.
— Ви взяли смертельну хворобу моєї доньки й перетворили її на спосіб заробітку. Ви ввійшли в її довіру, а коли зрозуміли, що вона бачить більше, ніж вам хотілося, почали ставитися до неї як до загрози. Ви скористалися моїм відчаєм, моєю готовністю повірити в будь-яку допомогу, аби лише врятувати дитину. Але зламати її ви не змогли. Ліка зрозуміла вас раніше, ніж я. І навіть залишившись сам на сам зі страхом, болем і вашою брехнею, вона виявилася сміливішою за вас усіх разом.
Вироки були тяжкими.
Артура визнали винним у великому шахрайстві, підробці медичних документів, організації злочинної схеми й діях, які погіршили шанси дитини на лікування.
Лариса й Вероніка отримали строки за пособництво, приховування інформації та участь у схемі.
Слідство викрило й інші епізоди. Ліка виявилася не єдиною дитиною, чию хворобу використовували для збору грошей.
Коли Семенич дізнався подробиці справи, він підійшов до Матвія в побутівці, сів навпроти й довго мовчав. Потім дістав із рота сірника…
