Життя без прикрасГалина Едуардівна побачила старого з підлоги й видала слабкий, згасаючий звук. Під шаром салату й ікри її обличчя стало попелясто-сірим. Олена неквапом підійшла, присіла навпочіпки й подивилася просто в бігаючі очі жінки, яка ще кілька хвилин тому вважала себе невразливою.
— Уявіть собі, Галино Едуардівно: приходжу я по довідку, а мені повідомляють, що пів року тому я продала квартиру власній свекрусі, — промовила Олена. — А коли ви полізли до моєї валізи, я остаточно зрозуміла: вам теж потрібна поїздка. Тільки не на відпочинок, а туди, звідки з власної волі не йдуть.
Аристарх Львович ступив до колишньої коханої й кинув букет просто їй на голову. З відвертим глузуванням він подякував «Галочці» за чудовий курорт, повідомив, що нарвав для неї ромашок біля пансіонату, і спитав, чи встигла вона скучити. Галина Едуардівна не знайшла жодного слова у відповідь.
Вадим знову заскиглив. Він спробував дотягнутися до черевика дружини, двічі поклявся, що в усьому винна мати, попросив пробачення й навіть згадав про її борщ. Олена відсмикнула ногу, ніби від великого слизняка, і порадила звикати до казенної кухні: там йому якраз приготуєть щось дієтичне.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.