Життя без прикрасПісля цих слів я ще довго стояла в коридорі з телефоном у руці. Повз проходили чужі люди з теками і стаканчиками кави, хтось сміявся біля вікна, хтось сперечався про доставку матеріалів. Для них день був звичайним. А в мене все звичне раптом змістилося на кілька сантиметрів: мама вже не була просто мамою з ключами в кишені, батько — просто буркотливим батьком, Назар — просто молодшим братом, який вічно просить. Між ними й мною з’явилася паперова тінь оголошення.
Увечері мама зателефонувала сама. Я сиділа на підвіконні готельного номера з ноутбуком на колінах. За стіною чоловік виправдовувався перед кимось телефоном: «Ну я ж у відрядженні, ну зрозумій». Мамин голос був натягнутий.
— Олесю, навіщо ти людей лякаєш?
— Яких людей?
— Софії дзвонила, Данила якогось підняла. Батько злий.
— Чому він злий?
— Бо ти роздуваєш із нічого.
— Оголошення було, мамо.
Вона замовкла. На секунду, але я почула цю паузу виразно.
— Яке ще оголошення?
— Не треба. Я знаю. На фото моя хвіртка.
— Шахраї зараз чого тільки не беруть з інтернету.
— Дім я купила недавно. Цих фото ніде не було.
Мама ввімкнула воду. Шум крана заповнив слухавку.
— Батько просто показував. Людина спитала. Нічого ж не сталося.
— Ви відчиняли мій дім?
— Ну відчинили. Провітрити ж треба.
— Мамо.
— Що «мамо»? Ти сама ключі дала. Ми що, злодії?
— Я дала ключі для квітів.
— Пам’ятаю я твої квіти! — раптом різко сказала вона. — У тебе тепер усе твоє. Твій дім, твої гроші, твої правила. А сім’я де?
Я мовчала.
— Назар не чужий, — продовжила вона вже тихіше. — Йому теж хочеться хоч раз нормально відпочити. А ти в нас міцна, ти викрутишся.
— Гроші йому дали?
— Приїдеш, — сказала мама і скинула.
Я дивилася на таблицю. Курсор блимав у порожній комірці, ніби теж чекав відповіді. Я дописала зауваження по покрівлі, відправила листа і майже не спала до ранку. Під ранок прийшло повідомлення від Данила: «Схоже, покупець — Мирон Левицький. Поки не лізу. Повернешся — розберемося».
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.