Внесок Тетяни Федорівни виглядав куди прозаїчніше. Дізнавшись про купівлю, вона вручила молодим конверт із 47 000, отриманими за старий іржавий гараж. У ньому десять років мешкали лише миші та лежала стоска пожовклих журналів. На ці гроші купили унітаз, ванну, дзеркало й дві банки фарби.
Однак в уявленні свекрухи ця сума давно перетворилася на доказ повного права на квартиру. Вона зберегла ключі, з’являлася без попередження й оглядала кімнати з виглядом власниці, яка приїхала перевірити недбалих квартирантів.
Проходячи на кухню й обережно переступаючи через Елвіса, що розлігся просто посеред підлоги, Ольга запропонувала гості чаю. Та відмовилася: сидіти їй було ніколи. Уже вивчаючи шафки з такою підозрою, ніби ті могли приховувати державну таємницю, Тетяна Федорівна повідомила, що принесла Льошеньці вітаміни. Учора він скаржився, що ноги гудуть, а спина стала дерев’яною. Один тягне сім’ю, годувальник, от і змучився.
У замку повернувся ключ, і до квартири зайшов сам годувальник. Олексій був людиною незлою, але настільки несамостійною, що дружині часом хотілося перевірити, чи правильно він зав’язав шнурки. Він працював водієм у службі доставки, і кожне повернення зі зміни перетворював на драму про затори, важкі сумки, грубих замовників і безпечних пішоходів. Судячи з його розповідей, кожен робочий день був боротьбою за виживання.
— Мамо, привіт. Є щось поїсти? — спитав він, кинувши куртку повз гачок. Кросівки Олексій скинув просто посеред проходу й поплентався до столу, важко переставляючи ноги, ніби щойно перейшов гірський перевал.
Тетяна Федорівна сплеснула руками: в хлопчика ж змучене обличчя, йому треба негайно сісти. Поки вона збиралася нарізати салат, Олексій дістав із кишені зім’яту пачку купюр, поважно поклав її перед Ольгою і запропонував хазяйнувати. Жест вийшов майже урочистим, ніби разом із грошима він передавав сім’ї право на існування. Щоправда, увечері просив повернути тисячу: колеги скидалися Сергієві на день народження.
Ольга перерахувала гроші — 18 000 за половину місяця. Чайові ще на зміні йшли на бензин, енергетики й перекуси. Додому доходив лише цей залишок, який чоловік викладав на стіл із гідністю людини, що повністю забезпечила сім’ю.
У думках вона звично склала найближчі витрати. Лише щомісячний платіж за кредитом Олексія становив 45 000. Ще близько 10 000 ішло на житло й комунальні послуги, а продукти вимагали окремої чималої суми: чоловік їв так, ніби щодня розвантажував судна в порту. Навіть за найсуворішої економії принесені ним гроші нічого не вирішували…
