— Так.
— Після всього, що я для вас зробила?
— Наприклад?
Свекруха задихнулася від обурення.
— Я готувала! Прибирала! Стежила за порядком!
— Ви командували, принижували й влаштовували скандали.
— Ах ось як! Значить, я в усьому винна?
— Ви руйнували мій дім.
Раїса Степанівна театрально приклала руку до грудей.
— Артеме, ти чуєш? Вона мене до смерті доведе!
Раніше Лена злякалася б. Кинулася б по воду, по пігулки, почала б перепрошувати, аби тільки припинити сцену.
Але тепер вона дивилася на все ніби збоку. Цей спектакль повторювався надто часто. Варто було Раїсі Степанівні не отримати бажаного, як вона миттю ставала нещасною жертвою. А Артем щоразу кидався її рятувати.
Цього разу Лена сказала спокійно:
— Ваші ліки в сумці.
Свекруха відразу перестала стогнати.
Артем розгублено подивився на матір, потім на дружину. Здавалося, він уперше побачив їх обох без звичних ролей.
Із спальні винесли велику коробку.
— Куди її?
