Після нічного скандалу зі свекрухою Маша промовчала, але вранці ухвалила несподіване рішення

Вона повільно вивільнила руку. І вперше за довгий час подивилася на нього без страху, без очікування, без надії.

— Ні.

Квартира швидко стала схожа на місце битви. Раїса Степанівна носилася з кімнати в кімнату, хапала пакети, намагалася виривати речі з рук вантажників, загороджувала проходи. Її обличчя налилося червоним, волосся вибилося з зачіски, халат сповз із плеча.

— Це свавілля! Я зараз викличу поліцію!

Один із вантажників незворушно продовжував складати посуд у коробку. Лена стояла біля вікна й дивилася на те, що відбувається, з майже незвичним спокоєм.

Ще тиждень тому вона б уже тремтіла від почуття провини. Почала б виправдовуватися, просити говорити тихіше, намагалася б згладити гострі кути. Можливо, навіть заплакала б.

Тепер усередині не залишилося нічого, крім випаленої втоми. Так почувається людина, яка надто довго несла на собі чужу жорстокість і нарешті перестала.

— Лено, — Артем підійшов ближче. — Ти розумієш, що робиш?

Вона повернулася до нього.

— Так.

— Це моя мати.

— А я твоя дружина.

Він розтулив рота, але відповісти не зміг.

Бо за всі ці місяці він жодного разу по-справжньому не обрав дружину. Жодного разу не сказав матері зупинитися. Жодного разу не став поруч із Леною, коли та залишалася сама проти чужого тиску у власному домі.

Раїса Степанівна підскочила до невістки майже впритул.