За станом Данила почала спостерігати докторка Олена Бондар, фахівчиня з рухової реабілітації. Вона уважно вивчила записи й реакції хлопчика, не перебільшуючи побаченого й не відкидаючи його як випадковість. Лікарка помітила, що деякі рухи повторюються за схожих обставин, і призначила додаткові обстеження. Для Марини вже це стало важливим кроком: її спостереження нарешті розглядав фахівець.
Обстеження підтвердило, що в Данила зберігалися окремі довільні рухи й залишкова рухова функція. Це не скасовувало тяжкості захворювання й не обіцяло повного відновлення, однак відкривало можливості для занять. Хлопчика включили до експериментальної програми комплексної рухової реабілітації. Родина отримала обережну надію, що тепер спиралася не лише на материнське чуття, а й на результати проведених досліджень.
Майже відразу виникла нова перешкода. Для участі в програмі була потрібна величезна сума — чверть мільйона. Для родини вона здавалася недосяжною. Можливість була зовсім близько, але скористатися нею самотужки Ковалі не могли. Марина слухала пояснення лікарів і думала про несправедливість становища: після довгих місяців невідомості з’явився реальний план занять, а дорогу до нього перегороджувало число, яке неможливо було зібрати з родинних заощаджень.
Андрій, як і раніше, намагався не робити передчасних висновків. Він не заперечував результатів обстеження, але боявся очікувати від програми надто багато. Марина теж розуміла, що реабілітація не усуне захворювання й не перетворить Данила на цілком здорову дитину. Їхньою метою було розвинути збережені можливості, підтримати доступні рухи й зробити повсякденне життя хлопчика вільнішим, наскільки це виявиться можливим.
Поки родина шукала кошти, тяжко захворів Річі. У пса виявили анемію, і його стан став настільки серйозним, що він ледь не загинув. Хвороба собаки ніяк не була пов’язана із заняттями Данила, але для хлопчика та його матері те, що сталося, стало новим ударом. Той, поруч із ким Марина вперше помітила стійкий відгук сина, тепер сам потребував лікування й турботи.
Марина боялася, що Данило втратить друга саме тоді, коли йому особливо були потрібні спокій і емоційна опора. Однак люди й далі підтримували родину. Пожертви надходили з різних місць, а заможний благодійник з-за кордону допоміг оплатити необхідну програму. Коли потрібну суму вдалося зібрати, Данило розпочав заняття. Водночас близькі робили все можливе, щоб Річі пережив небезпечний період…
