— Нічого страшного. Просто Артем погано спить. Я не справляюся. Павло на роботі, у нього проєкти, він приходить ніякий. Няню ми боїмося брати, чужа людина все-таки. Мам, приїдь. Хоч на кілька місяців. Я так за тобою скучила.
Мені було шістдесят два. Я вже два роки як вийшла на пенсію. Мого чоловіка, Миколи, не стало давно, ще коли Лєна закінчувала інститут. Відтоді все моє життя трималося на маленькій двокімнатній квартирі, на акуратно складених квитанціях, на квітах на підвіконні й на дзвінках доньки, які ставали дедалі рідшими.
Коли Лєна поїхала, я спершу бадьорилася. Казала сусідці Валентині: «Молоді мають жити своїм життям». Передавала доньці варення в пластикових банках через знайомих. Передивлялася фотографії: Лєна з бантом, Лєна у випускній сукні, Лєна з Павлом біля РАЦСу, Лєна з животом, уже за кордоном, усміхається в камеру й тримає долоню на животі.
А потім народився Артем, і моя туга стала важчою. Я бачила його через екран телефона: то червоне сонне личко, то кулачки, то перші зуби. Я казала йому: «Бабуся тебе любить», а він тягнувся не до мене, а до світного прямокутника.
І ось Лєна покликала.
Я була на сьомому небі від щастя.
Збиралася, як перед головним святом життя. Купила онукові м’яку піжаму з ведмедиками, хоч Лєна сказала, що там усе є. Знайшла в шафі теплий кардиган, який в’язала ще при Миколі. Перебрала документи. У банку зняла трохи заощаджень — «на подарунки дітям». Валентина, сусідка, допомагала зачиняти валізу й хитала головою.
— Дивися, Маріє, — сказала вона, притискаючи долонею кришку валізи. — Квартиру нікому не обіцяй. Діти дітьми, а дах над головою один.
Я тоді навіть образилася.
— Валю, що ти таке кажеш? Лєна в мене не така.
— Усі вони не такі, поки питання грошей не постане.
Я різко застебнула блискавку.
— Не треба. У мене донька. Єдина.
Валентина промовчала, але перед самим моїм від’їздом сунула мені в сумку маленький блокнот.
— Пиши туди все важливе. Адреси, телефони, витрати. І копії документів у мене залиш. Так спокійніше.
Я засміялася, але копії залишила. Просто щоб вона не бурчала…
