У роті пересохло. Ніна потягнулася до склянки з водою, але в цю мить пролунав гучний гавкіт.
Вона скрикнула й упустила склянку. Вода розлилася по підлозі.
— Матвію, прокинься!
Цього разу вона не стала церемонитися — штовхнула чоловіка ліктем у бік і схопилася з ліжка.
— Що знову? — сонно пробурмотів він. — Другий собака скавчить?
— Ні. Перший гавкає.
Ніна вже бігла до дитячої. Марта стояла біля ліжечка, гарчала й озиралася навсібіч. Її шерсть настовбурчилася, губи тремтіли, зуби були трохи вишкірені.
Матвій влетів слідом і зупинився. Добродушна дворняга, яка ще вдень смішно валялася на підлозі, зараз здалася йому майже страшною. Вона озиралася, ніби виглядала когось невидимого, і продовжувала глухо гарчати.
— Може, в неї щось із головою? — прошепотіла Ніна.
— Та ні. Може, їй сон поганий наснився. Як тобі вчора.
— Ти після поганих снів теж гарчиш?
— Не смішно, розумію.
Він хотів обійняти дружину, але вона прибрала його руку й обережно нахилилася до Марти. Їй було страшно, але собака вже поступово заспокоювалася.
— Може, й справді наснилося? — промовила Ніна.
Мишко прокинувся й заплакав. Ніна взяла його на руки, почала гойдати. І тут ззовні почулося тривожне кудкудакання курки.
— Матвію, перевір, будь ласка. А мені треба прилягти.
Вона зблідла й знову закашлялася.
— Звісно. Лягай. Я швидко…
