Неочікуваний фінал історії про терміновий виклик до керівництва колонії

— Ні. Це дружина Антона. Компанія виплатить їй усе, що належить. Дитина не повинна відповідати за безсовісність батьків.

Пізніше, коли справи були прийняті, почалася підготовка до найважливішого свята.

— Кохана, я записав тебе до найкращого салону, — сказав Роман, простягаючи їй запрошення. — Тільки не запізнюйся, там усе розписано по хвилинах. Господиня, кажуть, дуже любить справляти враження. Як, утім, і все довкола неї.

Марина глянула на листівку й одразу впізнала химерний знак. Діана, її колишня подруга, ніколи не вміла обходитися без блиску, завитків і зайвої розкоші.

Коли Марина увійшла до салону, Діана ледве приховала потрясіння. До неї доходили чутки, що колишня подруга остаточно опустилася, зникла, пропала десь на самому дні. А тепер перед нею стояла красива, доглянута, спокійна й цілком щаслива жінка.

— Марин, як же я рада за тебе! — защебетала Діана. — Такого чоловіка зустріла! Хоча й Антон у тебе колись був нічогенький.

— Не згадуй Антона, — спокійно сказала Марина. — У нього інша сім’я. Росте дитина.

Весілля вийшло красивим і теплим. Гостей було багато. Серед запрошених був і Ігор Семенович Доронін. Він щиро радів за племінника та його наречену.

— Романе, тобі дісталася дивовижна жінка, — сказав він, обіймаючи нареченого. — Бережи її. Таких людей рідко зустрічають. Удруге доля може не подарувати.

Того дня Марина вперше за довгі роки не боялася дивитися вперед.