Життя без прикрасНашого Єгора після вибуху відкинуло вбік. Він сильно пошкодив ногу й не міг підвестися. Ночка не відходила від нього й гавкала доти, доки свої не помітили собаку. Її гавкіт привів людей до пораненого. Єгора доправили до лікаря, надали допомогу, а потім заборонили повертатися в бій. Він дізнався, що друг загинув, довго не міг оговтатися, але все ж надіслав листа додому й рушив до родини. Тільки повідомлення про смерть прийшло раніше, ніж живий син устиг дістатися квартири.
— Але як вас переплутали? — батько все ще ніяк не міг повірити. — Ім’я однакове, гаразд. А далі?
Мати тим часом, не знаючи, куди подіти щастя, що нахлинуло, збігала по торт. Їй потрібно було зробити хоч щось звичайне, домашнє, мирне.
— А в тебе прізвище яке? — запитав другий Єгор.
— Лазарєв, — відповів наш. — А що?
Другий Єгор тихо розсміявся.
— І в мене Лазарєв.
На кухні запала приголомшена тиша.
— Оце так, — Варя витерла сльози й уперше за багато днів усміхнулася.
— По батькові хоч різні? — батько потер лоба.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.