Батько стояв біля дверей і дивився то на сина, то на другого чоловіка в пов’язках.
— Як це можливо? — нарешті сказав він. — У нашого Єгора очі карі. А в цього… блакитні.
Забинтований чоловік раптом підвів голову.
— Єгор?
Наш Єгор відсторонився від матері й вдивився в нього.
— Єгор?.. Це ти?
— Я, — другий спробував усміхнутися. — А я думав, ти загинув.
— Мені сказали, що ти загинув. І додому відправили.
— Відправили, — тихо сказав другий Єгор. — Тільки, як видно, до твоєї родини.
На підлозі біля столу сиділи вже дві чорні собаки. Домашня Ночка невдоволено обнюхувала гостю, а та, шкутильгаючи, але горда, трималася поруч із нашим Єгором.
Батько повільно опустився на стілець.
— Так. Поясніть мені хтось, що взагалі відбувається.
Пізніше їм удалося відновити весь ланцюг.


















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.