Share

На дівчину повісили ЧУЖИЙ борг. Вони не знали, ХТО за неї заступиться…

Прибрати грубо, за одну ніч, а папери й обласну владу він розгребе потім, як розгрібав завжди. Він підняв Цвяха і всіх, хто ще лишався вірним, узяв зброю й о третій ночі сам поїхав до яру, вперше за багато років сам, бо відчував, що справа така, яку не можна довірити рукам. Він не знав, що їде на землю, яку господиня знала в темряві краще за власну долоню.

Він не знав, що поруч зі старою цієї ночі ліг біля щілини ще один чоловік. Той самий, якого Заболотний же й виписав, щоб її вбити. Остап прийшов до неї напередодні, до яру.

Вони не обіймалися й не говорили зайвого. Не та вони були порода. Він просто сів поруч із нею в сараї, біля щілини, поклав свій ствол на упор і спитав:

— Куди мені бити?

І вона показала йому сектори, як показувала двадцять років тому.

І вони поділили двір навпіл, як ділять його двоє, звиклі працювати в парі. Спина до спини, кожен тримає свою половину. Так вони й зустріли Заболотного.

Бригада увійшла у двір упевнено, числом. Заболотний привів більше, ніж минулого разу. І цього разу з ним була людина, яка вміла воювати.

Він не знав, що ця людина тепер по інший бік. Першим же злагодженим вогнем із двох стволів, із двох упорів, по розведених секторах двір перестав бути прохідним. Люди Заболотного, звиклі, що перед ними налякані торговці й старі, вперше в житті потрапили в справжній бій, де по них працювали двоє, які знали свою справу до останнього руху.

Цвях зрозумів це першим і спробував вивести людей з-під вогню, як виводив минулого разу до яру. Але минулого разу їх відпускали живими, з розрахунку. Цієї ночі їх не відпускали.

Цієї ночі на кону було не мистецтво страху, а життя Маринки й життя їх обох, і Лідія з Остапом працювали жорстко й коротко, без пощади, гасячи бригаду по одному. Насильство в темряві не було ні красивим, ні довгим. Воно було роботою, і вони робили її мовчки.

Цвях лишився у дворі. Двоє з ним теж. Ті, що лишилися, побігли, гублячи зброю, і цього разу їм дали піти.

Нехай біжать і розкажуть, хто їх поклав. Заболотний відступав останнім до своєї машини за яром і вже розумів, що програв цю ніч. І тоді з темряви, щоб прикрити відхід господаря, вдарив той, кого в бригаді не знали в обличчя…👉Продовження, натисніть на кнопку “Далі” під рекламою👇👇👇

Вам також може сподобатися